Головна

Selena

Доньці – 12, йому – 22, мамі – 32. Він учора став маминим чоловіком. Вони їй сьогодні про це сказали. Дівчинка зачинилася у своїй кімнаті й цілий день звідти не виходила. Вони кликали її, мама підходила до дверей, пропонувала піти разом у кіно, на атракціони, у парк, у гості. Вона вперто мовчала. Лежала на своєму дивані
Життєві історії 0
Доньці – 12, йому – 22, мамі – 32. Він учора став маминим чоловіком. Вони їй сьогодні про це сказали. Дівчинка зачинилася у своїй кімнаті й цілий день
Наталю зачепило, з яким завзяттям Андрій захищав молодшу сестру. Він в Ірі обожнював Іру. Вона з дитинства вміла привернути до себе, реготушка, заводила, красуня. Від природи тиха і скромна Наталя не могла змагатися з сестрою. Років у двадцять Наталка вже перетворилася на стареньку, вічно втомлену, нудну й усім незадоволену. — Ну то що ти вирішила? – Андрій вирвав жінку з роздумів. – Даси грошей
Життєві історії 0
Наталка насупилася. Вона давно не бачила брата таким схвильованим. — Все, коротше! До Ірки колектори табуном пішли! Уявляєш? Про борги питають… А в мене одразу серце похолоділо… Шкода
Скрізь говориться, що в’юнкі рослини шкідливо вдома тримати! – не вгамовувалася свекруха. – Вони погано впливають на стосунки. Через них любов у домі пропадає. Ось побачиш, кине тебе Микита! — Кохання зникає з інших причин, – усміхнулася невістка
Життєві історії 0
— Ваші традиції доволі дивні, як і ви самі, Лідія Павлівна! – обурилася Віка. – Я втомилася підігравати вашим… тарганам… — Ось подивишся, будуть сварки в домі, і через
Мені потрібна допомога особистого ворога. Я в розпачі… – зніяковіло промовила Валеріївна і почала свою розповідь. З кожною хвилиною емоції дедалі більше затягували жінку, і ось вона вже видає факти зі своєї біографії, як хлібозавод паски у великодній тиждень. — Я вас почув, – подав голос Анонім, коли в Ірини закінчилося повітря. – Допоможу, не хвилюйтеся. Головне, дотримуйтесь інструкції, яку я вишлю після авансу
Життєві історії 0
«Особистий ворог. Допоможу подолати невпевненість у собі, підніму ваш соціальний статус, збільшу кількість друзів, передплатників, прихильників або позбавлю від них за бажанням. Швидкий результат. Працюю цілодобово. Пенсіонерам і
Але назавтра, у вівторок, вранці на тому самому перехресті Садової-Гірської напереріз Данилові знову вилетів білий «Ніссан» і знову торкнувся йому в праве крило – тепер уже відчутніше! — Десь я вже це бачив, – охнув Данило, ляснувши рукою по керму. – Чатує вона мене, чи що
Життєві історії 0
З дому Данило виїжджає рівно о 07:15, а о 07:28 вже паркується біля фабрики. Живе він у передмісті, де машин небагато. Затори починаються ближче до центру і Данило
Незабаром захворіла, страшні сни перестали снитися, і я про них незабаром забула. А ось тепер згадалося, і знову жахнулася. Яка ж я дурна. Адже в народі не дарма кажуть, що якщо жінці сняться змії – то це серйозне попередження про погані наміри з боку заздрісників. З’явився ворог, найімовірніше – жінка
Життєві історії 0
Коли мені було 22 роки, я серйозно захворіла, надовго. І, як через півтора року з’ясувалося, хвороба виявилася незвичайною застудою, а наслідком негативного магічного впливу. Понад рік у мене
Дівчина відкрила блокнот і побачила знайомий почерк, схоже, це був мамин щоденник. Яна відкрила останню сторінку і крізь сльози прочитала останній запис. Дівчина ахнула, коли усвідомила, що там написано: «Навіть зараз він з іншою. Міг би потерпіти. Мені й так недовго залишилося»
Життєві історії 0
Яна була впевнена, що батько любив її маму і переживав про те, що трапилося. Сама вона досі не могла змиритися з тим, що матері більше немає. Минуло півроку,
Ніна Петрівна замовкла, соромлячись, що запитала зайвого. Але дівчинка вже знову посміхалася, і раптом дістала цукерку з кишеньки сукні та розгорнула її. Вона спритно покрутила фантик перед обличчям Петрівни: – Грильяж! Дорогі! Дуже! Ніна Петрівна кивнула. А Галя відкусила половину цукерки, а іншу тут же приставила до губ Петрівни: – А цю половинку – тобі, бабусю! Треба ділитися
Життєві історії 0
Ніну Петрівну у дворі всі хлопчаки обходили боком. Пенсіонерка була суворою, не любила шуму, метушні і пилу з-під коліс юних велосипедистів, і частенько гримала на дітей, які розпустувалися.
— Слово надається матері нареченого! – скомандував ведучий і всі погляди звернулися на розчервонілу Анну Іванівну. Обмахуючись величезною листівкою, вона піднялася і завела святкову промову, суть якої зводилася до того, що Артем виріс чудовим сином, бо вона, його мати, не спала ночей, не перестаючи піклувалася про нього, виховувала, щоб він виріс «людиною»!  — І… Головне! Я хочу піднести молодятам розкішний подарунок! Ось: чотириста тисяч гривень
Життєві історії 0
— Артеме, я не зрозуміла, вона що, пожартувала? — Ні. — Слухай, як так можна, а? — Ти не знаєш мою матір. Можна, та ще й не так! –
— Так, Людо. Я – виховала. Про Іру жодного слова поганого в селі не скажуть, нема за що її карати. А ось Маринку треба лупити, скільки сивини мені додала, поганка. Усе, що ти мені тут розповіла, так, була річ, тільки не з Іркою, а з Маринкою. Адже ми з нею поговорили, все начебто владнали, я тобі і говорити нічого не хотіла, а воно бачиш як вийшло, правда очі коле онученяті, вирішила підстрахуватися, та на Ірку свою провину перекласти
Життєві історії 0
— Ну здрастуй, сестричко моя дорога! Спасибі тобі за шоколадку, напевно смачна дуже була, тільки й пробувати її не стала, тобі назад передала. І каблучка теж підійшла, тільки

You cannot copy content of this page