Selena
Вероніка довго ворочалася в ліжку, не могла заснути. Три дні тому поховали її улюблену бабусю Ганну. Сусідка помітила, що вона не виходила вдень у двір, занепокоїлася. Коли зайшли
Валентина завжди пишалася своєю пунктуальністю. На роботу — за десять хвилин до початку, на зустрічі — точно вчасно, домашні справи — за розкладом. Навіть до магазину ходила зі
— Михайлику, чуєш, мама дзвонила. Вона взяла квитки на потяг, тому нам треба їх з братом розмістити… Ти зможеш заїхати в магазин? – Юля запитально подивилася на чоловіка.
— Ой, Полінко, та в цьому дворі, скільки себе пам’ятаю, зроду ні в кого нічого не росло! До вас Куценки жили, теж усе купували — і картоплю, і
— Лідко, а правду баби кажуть, що Настя Морозова від Льошки твого пузата ходить? — єхидно запитала сусідка Дарина, коли Ліда йшла повз її будинок. — А я
Зіна вирішила, що вийде заміж лише за Віктора. Побачила його на студентській вечірці у друзів, і одразу ж вирішила. Це були далекі вісімдесяті. “Тусовки” ще були вечірками. Зіна
Тоня прополювала грядки, коли почула, що хтось її кличе у дворі. Витерла піт із чола й вийшла до хвіртки. Там стояла незнайома жінка. — Тоню, здрастуй! Розмова є.
— Татку, нам сьогодні мають привезти нову пральну машину, а трохи пізніше – забрати стару на смітник. Ти зможеш почекати в нас удома вантажників і проконтролювати це все?
На новому місці робочий стіл Дарини опинився поруч зі столом чоловіка приблизно її віку, який зовні був не дуже симпатичний. Він був невисокий, із помітним животиком і круглим
— А що, можна спробувати, бо якось нудно. Один раз – і забути. Назавжди. — З ним? — А що? — Він же… сидячий, так і сидить у