Головна

Selena

Намила Тоня квартиру до блиску. Пирогів напекла, яєць нафарбувала. Стоїть пасочка в центрі столу на блюді, на іншій тарілці гора пирогів рум’яних. А запах, який! — До свята готуєшся чи до весілля? – запитувала сусідка. — Та чи ти що. Яке весілля? Настя вчиться ще. Не до весілля їй, – заступалася за доньку Тоня. А сусідка посміхалася, мовляв, знаємо, як вчиться, були й ми молодими
Життєві історії 0
Тоня вийшла заміж рано. Відразу після закінчення школи. Вже як лютувала матір, кричала, на вулицю не пускала. — Куди так рано? Поживи, озирнися, професію здобудеш, а потім уже
— Наталко, я не зрозуміла, і що це зараз було? Ти навіщо дитині такі великі суми даєш? Дивись, багачка яка! Це за які такі заслуги ти їй зараз тисячу віддала? Навіщо привчати дітей до таких великих грошей? Сьогодні ти їй тисячу дала, а завтра вона в тебе скільки попросить? Пʼять? — Це Віки гроші, мамо. Я в неї позичала, готівка була потрібна, зараз повернула. Не переживай, великі суми ми їй не даємо
Життєві історії 0
— Мамо, ти зняла гроші з картки? — Так, донечко, зараз. Ольга Миколаївна з подивом дивилася на те, як Наталя, діставши з гаманця купюру зовсім чималого номіналу, простягнула
— Це тому, що вона егоїстка і завжди була егоїсткою, – підтакувала сестра. – Бач, вирішила, що вони перші роки поживуть без дітей? Поживуть? А були б дітки, не розійшлися б. Не дурила б ти, сестро, сходися з чоловіком назад, діточок вам треба. У цьому щастя – у сім’ї та дітях.  — Правильно Катя все говорить, – повчально каже мама. – Подивися на сестру! Міцна сім’я, щаслива, дім – повна чаша, дітки
Життєві історії 0
Практично я туди не їжджу. Просто втомилася слухати мамині моралі і розповіді сестри про її щасливе сімейне життя, ха, боюся не втриматися і відкрити їй очі на все,
— Матусю, в мене буде ще дитинка. — Ох, донечко, що ж ти не оберігалася, з двома маленькими дітлахами і так важко, а тут ще одне немовля з’явиться, – сплеснула руками Надія. — Мамо, це наша сім’я і наше рішення, а ти не лізь зі своїми порадами, – відповіла Світлана
Життєві історії 0
Надія і Георгій прожили душа в душу разом тридцять два роки. Познайомилися вони ще в студентські часи, Георгій закохався безмежно в тонку, тендітну Надійку, і вже на другому
— А ось так, мама не розраховувала на те, що я з невдалого заміжжя можу додому повернутися, вона з чоловіком стала жити рік тому, тепер реєструвати стосунки збираються. А я тут до чого? Чому орендувати квартиру маю й іпотеку брати? Посварилася ще й із нею, вона риданнями мене збиралася пройняти. Не пройняла
Життєві історії 0
— Ну взагалі вже ніяк разом, не можу, не хочу, втомилася вже терпіти, – каже з подругою Влада. – У декреті мій чоловік себе показав у всій красі.
— Я всю свою юність із вашою донькою сиділа, коли мої подружки гуляли і дружили, заміж виходили. Я вас не питала, куди вам стільки? І ти, будь ласка, не цікався. Я з вашої милості залишилася старою дівою, без освіти, бо з Віркою сиділа. І зараз ти мені дорікаєш квартирою, що дісталася від діда? За неї більше мільйона ніхто не дасть
Життєві історії 0
Дід тобі квартиру подарував. Бабуся дарчу на дачу підписала. Тепер ти з боку батька пішла нерухомість збирати? Куди тобі стільки? Донька подивилася на матір і підняла брови. —
— І важко, і грошей платять мало. Ну подумай сама: вона отримує 700 гривень за добу. Тиждень – через тиждень. Хіба це багато? Сидить там цілодобово цей тиждень, ночувати доводиться так само. Зате незалежна. Тільки тепер чомусь натякає, що ми б їй могли й допомагати. Мовляв, вона на шию нам не сідає, підробляє, але їй мало, дайте ще, – розповідає подрузі Лариса. – А з чого ще? І потім, як вона нам відповіла… Після цього всяке бажання допомагати зникло
Життєві історії 0
— А хто винен у тому, що в неї пенсія маленька? Довгий час вона не працювала взагалі, потім влаштовувалася в такі місця, щоб робота не напружувала. Але ми
— Ніно, а кавуни, глянь, кавуни якезні! От нам би такий сорт вирощувати. – Микола любив кавуни, і навіть солив їх. — Ой, треба додому купити, і диню діти просили. Микола поправив кашкет, що рятувала його темну голову від сонця: – І кепку Вовці. А може Ірці сукню довгу купимо? — І куди вона в ній піде? Краще костюмчик узяти, – сказала дружина
Життєві історії 0
Осіннє сонце ще намагалося зігріти своїми, туго натягнутими променями, городи, на яких був прибраний майже весь урожай. Ніна копалася під навісом, де ще лежали овочі, які треба було
— Оленко, дитинко, – її голос, як завжди приторно-солодкий, сочився фальшивою турботою. Ольга Петрівна майстерно грала роль турботливої свекрухи. – Я ж тільки хочу допомогти! Ти така молода, недосвідчена… Квартира в центрі – це, звісно, чудовий спадок, але подумай сама: вона стара, потребує капітального ремонту. А якщо продати
Життєві історії 0
Сонячні промені косо падали на старий дубовий паркет, висвічуючи химерний візерунок із потертостей і подряпин. Кожна з них – як рядок у книзі спогадів. Ось тут я вчилася
— Невістку мені шкода, звісно, онуку шкода ще більше, але в дружини мого сина розум мав бути свій. Вона маму слухала? Ну і хто тепер винен? – сердиться Раїса Кирилівна. — Що, залицяється до колишнього чоловіка? – цікавиться подруга. — Залицяється, але, як мені здається, поїзд уже пішов
Життєві історії 0
— Невістку мені шкода, звісно, онуку шкода ще більше, але в дружини мого сина розум мав бути свій. Вона маму слухала? Ну і хто тепер винен? – сердиться

You cannot copy content of this page