Selena

Марина нервово крутилася кухнею, звіряючи список з продуктами в наявності. До свята залишалося менше доби, а їй усе ще не подобалося її меню. Салати, закуски, гаряче – все

Новий рік наближався з кожним грудневим сніжним днем. Ліда вже написала дідові Морозу листа друкованими літерами, оскільки дівчинці було тільки шість років, і вона готувалася йти до школи.

— Я думала, що шикарний варіант, – усміхається Ніна. – Він з донькою, я з сином, ніякої колишньої дружини на горизонті, ніяких спільних дітей, та й він був

— Тамара Павлівна, ось так сюрприз! – від несподіванки вона навіть збилася з думки. – А ми вас ніби як і не чекали. — Ой, та облиш ти!

— Діточки мої завітали! – Лідія Петрівна відчинила двері й одразу почала обіймати онуків. – Нарешті ви дісталися до нас.  Новий рік, а то ще б півроку вас

— Та це ж легкий флірт, гра просто, розумієш? – виправдовував чоловік. – Мені захотілося якось піти від рутини, додати новизни, вогника, полоскотати нерви… – відверто говорив Віктор.

Багатогодинний кухонний тріп в обнімку з обробною дошкою закінчувався ближче до вечора. Миски з салатами, тарілки із закусками, деко з гарячим, напої, серветки, фужери і подряпина на свіжому

Я весь рік просто білкою крутилася, – каже Марина. – Нова робота всі соки вичавила, та ще я й підробіток свій не кидала, все прагнула грошей побільше заробити.

На! Неси на стіл! А ось це нехай Марійка поставить на маленький столик. Хто захоче – візьме сам. Света вручила блюдо з рибою і хлібний кошик доньці й

На довгу добру пам’ять. Грудень – завжди головний біль. Мало того, що потрібно все встигнути переробити до кінця року, нічого не забути, заплатити комуналку, визначитися, де, коли і