Головна

Selena

Ми продаємо свою квартиру і купуємо квартиру Оксані. За квадратурою майже таку саму, як наша, щоправда на околиці. Але це нічого, Оксана згодна. Зате там житло набагато дешевше, і нам залишиться ще грошей, купити собі кімнату в комунальній квартирі, або гуртожитку. Що, нам із батьком багато треба під старість років? Юля ображено мовчала. Як же так? Адже, якщо по чесному, квартира батьків залишилася від бабусі й має успадковуватися ними з Оксаною в рівних частках. Чому ж знову така несправедливість
Життєві історії 0
Юля спокійно спала у своєму ліжку, коли її розбудив звичний шум у передпокої. Спочатку це був гуркіт, потім скандальні голоси. Як завжди! Старша сестра з’явилася напідпитку, з чергової
— Ти вибач мені, Полю, але мені здається, що з твого сина вже людини не вийде – адже йому майже п’ятдесят років, а він поводиться як примхливий підліток. Мені здається, тобі потрібно відправити його у вільне плавання. — Що ти маєш на увазі? — Та з дому його вигнати, кажу! Вигнати, і діло з кінцем! Захоче їсти смачно і спати в теплі – знайде роботу
Життєві історії 0
— Не зможу я, мамо, за тобою доглядати. По-перше, я чоловік, і негоже мені дивитися на тебе роздягнену. По-друге, у мене самого слабке здоров’я. От не дай Боже,
— Я… Ти… передала мені привіт із того світу… від моєї мами… Від моєї рідної мами. Я навіть і не знав про її існування. Мене виховали інші люди, які ні словом не обмовилися про те, що я прийомний. Коли ж учора ти стільки всього наговорила, адресоване мені, я мимоволі почав замислюватися про це. Потім я зателефонував батькам. Я був шокований їхнім зізнанням. Вони дуже здивувалися, що я раптом звідкись зміг це дізнатися. Мені вже четвертий десяток
Життєві історії 0
— Ну що, Ольго, жива? Усе нормально? А ти не хотіла повертатися! Ігор Олексійович – лікар, стояв біля палаті біля ліжка молодої дівчини, якій лише шість годин тому
— Ви тільки починаєте жити, – сказала Лідія Матвіївна, – тільки інститут закінчили і роботу знайшли, живіть зі мною, місця вистачить. Ми й стали жити з мамою чоловіка. Ми чудово ладнали, трикімнатна квартира дісталася Лідії Матвіївні у спадок від одного з чоловіків, який встиг віддати душу Богу, поки вони були в шлюбі. Свою однокімнатну свекруха здавала, як вона казала – це її подушка безпеки, поки не знайдеться новий чоловік, на шию якого вона сяде
Життєві історії 0
Старший брат мого чоловіка поїхав із дому, щойно йому виповнилося 17 років. Вступив до інституту і більше ніколи не жив зі своєю мамою. Знімав квартиру, як би важко
— Куди мікрохвильовку подів? — У Таньки згоріла, тато сказав віддати їй нашу, – безтурботно пояснив чоловік. — Навіщо?! – тільки й змогла запитати Іра. — Нова коштує дорого, у Таньки грошей не вистачило. Собі потім іншу купимо. Ір, ну не злись, знаєш же, що Таньці в декреті важко, а так хоч їжу зможе розігрівати без проблем. Іра вискочила з кімнати, від душі грюкнувши дверима. Втрата старої мікрохвильовки її чомусь зачепила так само сильно, як втрата грошей
Життєві історії 0
Ірина відкрила застосунок банку на телефоні і не повірила очам: рахунок її майбутньої дитини спорожнів. — Дмитре, наші гроші зникли! Чоловік спокійно відповів: — Я віддав їх батькові,
— Так, Євгеніє Семенівно, саме так! Ця дача належить мені! Ділянку ми з Олексієм купували на свої гроші, будинок теж будували за свої тяжко зароблені та накопичені кошти. Ви взагалі тут яким боком? Коли ми днювали й ночували в селі, ви жодного разу не приїхали й допомогу свою не запропонували. А тепер захотіли щоліта в нас безоплатно відпочивати
Життєві історії 0
Я звичайно підозрював, що рідня у мене нахабна, але не до такої ж міри. — Олексію! Ключі від нашої з тобою дачі є абсолютно у всіх родичів із
На роботі теж було несолодко. Гроші платили й непогані на ті часи, але вимагали, немов ми мільйони отримуємо. Начальник був самодуром тим ще. Так і ловили момент, коли в нього настрій гарний. То ти в нього Людочка, Лідочка, Марійка, а то: — Людмило Іванівно, я дивлюся, у Вас із мізками зовсім погано, Ви у нас працювати не хочете? Вижену, з вовчим квитком
Життєві історії 0
— Ми, купимо вам квартиру, – сказала нам із нареченим перед весіллям свекруха, – трикімнатну, у гарному районі. Але тільки з умовою, що у вас буде контракт. Сама
— Ти ж знаєш, що гроші з оренди я відкладаю дітям на навчання? – вона задала питання, я кивнула, сестра продовжила: – Мама наполягла, щоб я не сміла ломити для вас ринкову вартість, витребувала знижку. Мої діти втрачають гроші. Мені це не подобається. Я не знала про те, що низька вартість оренди є чиєюсь домовленістю. Мені Аліна вартість назвала, я думала, що це її ініціатива
Життєві історії 0
Як каже мама, моя старша сестра вдало побувала заміжньою: коли Аліна залишилася вдовою, то в неї з’явилося дві квартири. Одну, трикімнатну, вони купили в шлюбі з прицілом на
— Ой, а що це штор немає зовсім? Якось незатишно, голо, зовсім не схоже на родинне гніздечко, – висловилася Наталя Юріївна під час першого ж візиту до моєї однокімнатної квартири за тиждень до реєстрації нашого шлюбу, – отже так, карниз я виберу сама, штори замовлю сама. Не сперечайся, я краще знаю, я життя прожила, я Вадика виростила. — Мої жалюзі, – кажу, – мене влаштовують, ніяких карнизів, ніяких штор я вішати не буду
Життєві історії 0
Я стільки сил у нього вклала, виходжувала, виховувала, стала йому справжньою матір’ю, – гордо сказала мені під час першого ж знайомства Наталя Юріївна, мати мого майбутнього чоловіка, –
— Та перестань ти, бабусю! – розсердилася Юля і не помітила, як випадково відірвала зі смородини одне із суцвіть. Прикро кинула його в траву і притопнула ногою. – Чому ти не хочеш жити для себе? Все тягнеш і тягнеш нас! Ти вже давно нічого нікому не винна! — Ось станеш ти бабусею… — Стану! І нікому не дозволю на собі кататися! Я дітей по-іншому виховуватиму, не залюблюватиму їх, а в строгості
Життєві історії 0
— Бабусю, коли я виросту, то зроблю на твоїй дачі ремонт, щоб ти могла тут жити завжди-завжди, як мрієш. Внучка Юля проводила долонею по китицях непоказних квітів смородини:

You cannot copy content of this page