У сина з’явилися ревнощі до того хлопчика, що батько живе з ним, у новій родині чоловіка наш спільний син ніколи не був, хоч чоловік наполягав, що це нормально, я категорично заборонила, я не знаю його дружину, ми розлучилися не через неї і я її ні в чому не звинувачую, але мені неприємно, що мій син гостюватиме в їхній родині, як виявилося, я мала рацію, він болісно поставився до того, що у його тата є ще син, крім нього, і з усього виходить, що той йому ближчий і дорожчий, оскільки він з ним живе

Після розлучення одна виховую сина, зараз йому 10 років, на момент розлучення було 3 роки. Із батьком Денис спілкується регулярно, але бачу, що авторитетом він для сина не є.

Думала, що це тому, що він не живе з нами, хоча раніше стосунки у них були більш довірливі. Вирішила поговорити з колишнім чоловіком про це, з’ясувалося, що він часто розповідав про свого дворічного сина, щоб Денис звик до того, що в нього є брат.

Але вийшло все, навпаки, у сина з’явилися ревнощі до того хлопчика, що батько живе з ним. У новій родині чоловіка наш спільний син ніколи не був, хоч чоловік наполягав, що це нормально, я категорично заборонила.

Я не знаю його дружину, ми розлучилися не через неї і я її ні в чому не звинувачую, але мені неприємно, що мій син гостюватиме в їхній родині. Як виявилося, я мала рацію, він болісно поставився до того, що у його тата є ще син, крім нього, і з усього виходить, що той йому ближчий і дорожчий, оскільки він з ним живе.

Я намагалася пояснити синові, що це нормально, що батько любить обох дітей, навіть якщо й не живе разом, але син став дратівливим, неслухняним, почав мені грубити. У нас із ним завжди були нормальні, навіть дружні стосунки, син ділився всім зі мною, я навіть подумати не могла, що він так зміниться.

До цього додалися ще й ігри на комп’ютері, урокам приділяється все менше часу, на мої зауваження син не дуже реагує. Дійшло до того, що я на нього накричала, сказала, що забороняю йому сідати за комп’ютер, допоки не зробить уроки, але він не послухав, і в результаті, покарання, я заборонила користуватися комп’ютером.

Денис зі мною демонстративно не розмовляє, цурається вечері, щоб зробити мені боляче. Син бачить, що я страждаю від такого його відношення, але продовжує ігнорувати мене та мої прохання.

Часто думаю, що якби у нас була нормальна родина, і не дійшло до розлучення, чи вчинив би Денис так із батьком? Чи це вік такий, чи протест проти того, що він живе у неповній родині?

Заміж я боюся входити, щоб у сина не було вітчима. Але, може, це якраз і вихід, у нього буде нехай і нерідний, але батько?

You cannot copy content of this page