Моя подруга Олена знайшла собі чоловіка, така історія. Чоловʼяга офіційно не одружився, але нібито вважався її чоловіком. Жив у Олени. Не пив, навіть пʼятдесят грам вважав отрутою. Олені теж пити не дозволяв. Свята не святкував, бо свята для любителів оковитої.
Вранці чоловік ішов на роботу. Завжди повертався о 7 вечора. Олена мала бути вже вдома, чекати на чоловіка. Через це їй довелося змінити роботу – на колишній іноді допізна затримували. До приходу чоловіка Олена накривала на стіл. Стелила білу накрохмалену скатертину (довелося навчитися крохмалити, некрохмалені скатертини і постільну білизну чоловік не визнавав). Вечеря обов’язково складалася з чотирьох страв. Закуска – як правило, легкий зелений салат. Перше – суп або борщ. Друге – м’ясо або риба і гарнір. Десерт – домашній кекс або шарлотка, або желе, або ягідний мус. Ну і, звісно, компот із сухофруктів.
Після вечері чоловік сідав дивитися телевізор. Олена мила посуд і приєднувалася до чоловіка. О 21.15 чоловік приймав душ. О 21.30 лягав спати. Просто так він не засинав – його треба було заколисувати. Чоловік повертався на правий бік. Олена притискалася животом до його спини (ні, я не про близькість), обіймала чоловіка, гойдала туди-сюди і співала дитячі пісеньки. Про сон коло вікон, про дрімоту біля плоту, про овечок і кізок. Коли чоловік починав хропіти, Олена вставала, йшла на кухню і готувала вечерю на завтра. Сім років чоловік засинав під заколисування Оленки…
А в один Новий рік Олена заколисала чоловіка, прийшла на кухню, зрозуміла, що їжі напередодні наготувала на три дні вперед і можна відпочити. Тихо-тихо, щоб не розбудити чоловіка, одягнулася, відчинила вхідні двері і спустилася на вулицю. На подвір’ї сусіди гуляли з дітьми, гуркотіли петарди, пили ігристе і чекали опівночі. Олена теж сьорбнула. Потім ще сьорбнула. Потім усе понеслося, полетіло, засяяло вогнями. Було дуже весело.
Уранці першого січня Олена прокинулася в ліжку сусіда Федора. І досі вона живе з Федором. У них двоє дітей. Федір сам готує вечері, а Олена працює на роботі, де іноді затримують допізна…
