У мене виникла досить нелегка для мене ситуація і я прошу вас ніби збоку підказати. А ситуація така, зустрічаюся з чоловіком, дуже добрий, чудові стосунки. Разом ми не живемо. І ця тема у нас ще не піднімалася. Хоч і зустрічаємося майже як рік.
Але. Мені не зрозуміло дещо. Він нещодавно розлучився, є маленька дитина і дуже часто бачиться з дитиною. Наскільки я розумію, колишня дівчина владна, своє не втрачає і все залежить від її настрою.
Навіть побачення регулярні з дитиною своєю відвоював. Він боїться, щоб вона не дізналася, що я є, інакше вона вирішить не давати дитину. Зрозуміло, що й зустрічі з малюком відбуваються без моєї присутності — і так триває вже рік.
Колишня змінює дні зустрічей з дитиною на більш довгі вихідні, наприклад, або ж не відпускає дитину з ним, вони завжди знаходяться за місцем проживання дитини. Це ще можна зрозуміти, що можливо, як мати вона переживає і не відпускає від себе далеко.
Але мене напружує той факт, що він не раз мені сказав, що коли вони лаялися, він кілька разів її витівки вибачив, а потім пішов із цих відносин. Але вона обіцяє змінитися, і ось вона намагається змінитись.
Як вона намагається, я не знаю, може не свариться просто. Але все одно це не нормально і не правильно, як я вважаю, що взагалі ця тема є про «виправитися», коли є я.
Не кажучи вже про те, що вона не повинна дізнатися про моє існування, а він не додає мене в друзі ніде, не бере поки що дитину до себе. Але колись почне?
А тому питання виникає, а я яким чином там, якщо мені не можна показуватися, щоб колишня не дізналася і не почала палиці в колеса ставити? З рідними його ми знайомі, там він мене не приховує, але…
Я можу зрозуміти, що не хочеться скандалів, але хіба у пари, яка розлучилася назавжди, можуть бути ці ігри «я самотній, у мене нікого немає, виправляйся, а я подивлюся». І хіба є причина для скандалів та не давати можливості зустрітися з дитиною, якщо це не так, якщо хтось є.
Він каже, що вона дуже скандальна і що він не хоче цього всього, а тому поки що все так. Але скільки так триватиме, скільки потрібно чоловікові часу, щоб вирішити питання із зустрічами зі своєю дитиною, на які не має впливати наявність партнера?
Можливо, я щось неправильно розумію в цьому житті, але я вважаю, що головне — це чоловік і жінка, їхні стосунки, потім діти, тому що діти виростуть і будуть мати своє життя. Тому, звичайно ж, треба дбати, любити своїх дітей, допомагати їм у всьому, але не до старості років ховатися від колишньої з новими стосунками, боятися втратити зв’язок з дитиною, якщо вона налаштує її проти.
А де гарантія, що ця жінка взагалі в житті не випадково (їй вже майже сорок років), зустріне ще таку людину, яка терпітиме її характер і любитиме її? Може, її влаштовує і варіант взяти заручником того, хто вже одного разу попався, і до нього є мотузочка у вигляді дитини.
Може, їй уже ніхто не потрібен, крім нього. А можливо, не все там так і погано, а є якісь образи та питання, які щоб налагодити, потрібен час. І тому, таким чином, зберігається можливість і надія на возз’єднання сім’ї?
Але може знов-таки я помиляюся, але я вважю. що краще почати з новою людиною заново, ніж псувати життя одне одному, коли разом не виходить і не сходяться характерами. Тільки я хочу нормальні стосунки, в яких я повинна відчувати себе головною жінкою, коханою, отримувати щось за те, що я даю.
Наприклад, хочу свою сім’ю, і з радістю прийму його дитину і навіть можу і з колишньою спілкуватися, якщо доведеться, бо це мати дитини мого чоловіка. Але в цій ситуації мені все не зрозуміло.
Невже чоловік так може сильно боятися, і невже він не розуміє, що доведеться рано чи пізно і доведеться вибирати? Виходить, що він мною не цінує наші стосунки?
Або як це можна зрозуміти? У мене вирує мозок від різних версій, дивлюся, а нічого не змінюється саме. Виходить, що і мене все влаштовує, а й мій час іде…
