Чоловік повернувся додому і прямо з порога, не знявши ні взуття, ні верхнього одягу, запитав:
– Олено! Нам треба серйозно поговорити. Я закохався!
«Отакої, – подумала Олена, – От і до нас у родину криза середнього віку завітала. Ну, привіт, привіт…», але нічого не сказавши, дуже уважно подивилася на чоловіка, чого не робила вже років п’ять чи шість (чи вже вісім?)
Кажуть, що перед смертю проноситься все життя перед очима, тож у Олени почала проноситися все їхнє спільне життя з чоловіком.
Познайомилися вони банально – в інтернеті. Олена тоді на сайті знайомство вказала вік на три роки менший, а майбутній чоловік накрутив собі три сантиметри зросту і таким ось нехитрим чином, хоч і насилу, але вони все ж таки змогли ще втиснутися в задані одне одним критерії пошуку і знайтися.
Олена вже й не пам’ятала, хто кому перший написав, але точно знала, що лист майбутнього чоловіка був без будь-якої вульгарності та з легкою самоіронією, що їй дуже імпонувало.
У тридцять три роки вона тверезо оцінювала свої шанси на шлюбному ринку і чудово розуміла, що знаходиться, якщо і не в останньому ряду, то в передостанньому вже точно. Тому твердо вирішила на перше побачення прикусити язика розвішити вуха, надіти рожеві окуляри та мереживо, а в сумочку покласти саморобне печиво та улюблену книгу.
Перша зустріч пройшла, на диво, легко (ось що означає одягнутися в правильний образ!), їхній роман розвивався так бурхливо і стрімко. Замість них було цікаво, тому після півроку регулярних зустрічей і постійного натиску батьків, які втратили надію ще в цьому житті побачити онуків, майбутній чоловік наважився і зробив Олені пропозицію.
Вони спритно перезнайомили своїх родичів, умову нареченого та нареченої, відсвяткувати весілля у вузькому сімейному колі, було батьками беззастережно та одноголосно схвалено та боячись, що хтось може раптом і передумати, для одруження був обраний перший із можливих вільний день.
Жили вони, як Олені здавалося, добре. Клімат у сім’ї переважав тропічний з характерними невеликими сезонними коливаннями температури, без спекотних африканських пристрастей, але дружній та поважний – чи це не щастя?
Чоловік, будучи більш простим і прямолінійним, скинув свій тісний костюм-образ «емпатично-ніжно-романтичного мачо з золотими руками» вже через кілька тижнів після весілля і став перед Оленою таким, яким був – простим, працьовитим і турботливим чоловіком у зручних домашніх штанях.
Олена ж, як представниця більш складного жіночого стану, розпускала тугий корсет свого образу «німо-глухо-сліпенької привабливої хазяйки-інтелектуалки» потроху, ледве вловимо, але швидка новина про дитину стрімко прискорила цей процес і тому вже через рік вона теж, не без задоволення, повністю розпрощалася зі своїм тріскаючимся по швах образом і, полегшено зітхнувши, переодягнулася в затишний халат.
Той факт, що, незважаючи на взаємне розставання зі своїми образами, ніхто зі стосунків не втік і навіть не пред’являв одне одному претензій, остаточно переконав Олену в правильності прийнятого колись рішення і зміцнило її віру в щасливу родину.
Побут і виховання двох, одне за одним народжених, дітей звичайно ж розгойдували їхній сімейний човен часом дуже навіть сильно, але аварії корабля не траплялося, а потім, коли шторм затихав, вони знову продовжували розмірено і поважно дрейфувати хвилями свого сімейного життя.
Щасливі бабусі та дідусі допомагали їм як і де тільки могли, на роботі вони повзли, хоч і повільно, але впевнено кар’єрними сходами вгору, не забуваючи при цьому подорожувати. Приділяли час своїм захопленням і, звичайно ж, одне одному, не вибиваючись при цьому із середньостатистичних даних.
І ось вони одружені дванадцять років, і за всі ці роки чоловік жодного разу не був викритий у невірності або навіть просто помічений у легкому флірті з ким би там не було, хоча Олена була жінкою зовсім не ревнивою, і він міг би собі таку витівку, без подальшого скандалу, дозволити.
Вона представила чоловіка фліртуючим і мимоволі посміхнулася, тому що картинка, що спливла в її голові, була дуже смішною і навіть безглуздою. Вся справа в тому, що чоловік Олени, після кількох невдалих спроб зробити комплімент традиційним способом, ще на початку їх стосунків і зрозумівши, що це не його шлях, вирішив змінити тактику і тепер робив компліменти виключно мовчки (або за допомогою ультразвуку, який Ленка не могла вловити?), просто витягаючи очі, як довгоп’ят.
За роки їхнього спільного життя, Олена, за рівнем округлості очей чоловіка, навчилася відрізняти всю палітру його емоцій: від дикого захоплення, задовільного схвалення, мимовільного здивування, несподіваної розгубленості, сильного нерозуміння та повного обурення. І ось вона уявила, як чоловік робить один за одним компліменти якомусь щуру, розгортаючи свої очі все ширше, і ширше, і ширше.
У Олени пересохло горло, представляючи трансформацію чоловіка в довгоп’ят, вона нервово посміхнулася і запитала:
– Ну, і як звуть твою крису…?
Очі чоловіка тепер насправді поповзли на чоло, і він судорожними рухами нишпорив по всьому тілу, заїкаючись, заторохтав:
– Як? Як ти… як… як взагалі… ти змогла… здогадатися, що я закохався у милого пацюка?! Ні, ну ти даєш… Ти розумієш, я просто не міг пройти повз, я очманів коли її побачив… ти тільки подивися, яка вона класна, яка м’яка, яка гарна… як вона схожа на тебе.
Чоловік дістав з-за пазухи маленького сіренького щура із рожевими напівпрозорими вушками, рожевим носиком та чорними очками-намистинками.
Далі Олена вже нічого не чула. Вона милувалася своїм чоловіком, його новою подружкою, їхніми взаємними лобзаннями і була нескінченно щаслива, що він закохався саме в цього пацюка, який був такий схожий на нього.
