Вчора у мене на роботі відвідувач запитав:
– Ви заміжня?.
Я його знаю і дружину його знаю, тож він явно не для себе питав, а взагалі. Я йому відповіла, що я не заміжня. Він ще не встиг продовжити, як я додала:
– Це, якщо чесно, дуже добре для мене, бо я віруюча жінка, а чоловіків таких небагато.
Я потім запитала, чи вірить він і чи є у них із дружиною вдома Біблія, на що він відповів, що вірить, але не так, як раніше. Тобто не вірить.
У мене на роботі переважно жінки та одружені чоловіки, але ось уже рік працює у нас вільний чоловік. Мені за два тижні тридцять один рік буде, а йому тридцять вісім років.
У нього є будинок в розстрочку, і сам він смішний, міцний, і на обличчя дуже привабливий чоловік. Я з ним на роботі спілкуюсь і говорю про Біблію, і про свою віру, і про необхідність дару Святого Духа, а він весь цей час має залежність від відвертих фільмів.
Я дізналася якраз під кінець року, і давай його лікувати. Я йому говорю:
– Ти не зобов’язаний цим займатися. Просто скажи спокусі і Сатані «ні».
Він такий лаконічний і тактовний у своїх міркуваннях. Здавалося, що він все розуміє і піде на виправлення. Ой, не тут було!
Я дійсно дуже наївна через відсутність досвіду спілкування з чоловіками. Адже скільки я сповідей тут перечитала про «типову поведінку чоловіків!». І все одно на ці чоловічі граблі настала.
Я бачила, що я йому подобаюся, але що він не вперше вибирає залежність замість реальних стосунків, навіть не підозрювала. Я бачила його колишню дівчину. Їй сорок сім років і має четверо дітей, де троє від одного, а одна дочка найстарша від шкільного кохання.
Вони зустрічалися десять років, жили разом, і вона навіть взяла з ним розстрочку на цей будинок. І після десяти років разом вони не мали спільних дітей, так мало того, вона від нього пішла і виписалася з дому.
Я на нього дивлюся, він такий безневинний і по роботі відповідальний, але правди це не применшує. «Чому вона пішла?» — спитала я в нього. А він мені не зміг виразно відповісти.
Все стало зрозумілим. Я йому кажу:
– Вона що, очевидець твоїх уподобань?.
Він на мене у відповідь так очі витріщив, як у приказці «у страху очі великі». І тут мене осяяло. Він із нею просто заради близькості був, бо вона сама пропонувала, і кращого варіанта не було.
Вона і старша, і з дітьми, але ж клює на наживку і легко підтягується. Вона йому не дуже й подобалася, але хто відмовляється, коли реально серйозно беруть і пропонують?
Користувався, поки охоче пропонували, а коли почалися умови, спокійно відпустив. І тут я справді прозріла. Я йому так і сказала:
– Ти – хижак і схоже сильно аморальна людина.
Він же у відповідь став уникати тісно працювати зі мною та просив допомоги в інших. А згодом я почала помічати, що він почав мене тихо ненавидіти. І це справді мене образило.
Я йому значить, Біблію дарую, а йому на мене плювати хочеться. Невіруючий і плюс залежний чоловік це початок кінця. З таким у стосункках ніколи не знаєш, коли буде пізно.
Коли чоловік сам собі Бог – це трагедія. І я так подивилася і зрозуміла, що він будь-яку відпустить із Богом, навіть невіруючу. А нещодавно дізналася, що має нову дівчину. Я в нього питаю:
– Вона віруюча? У неї вдома Біблія є?.
А він мені такий:
– Так, віруюча. Так, з Біблією.
Я відразу:
– Ти обманюєш. Ви тільки почали зустрічатись. Ти в неї цього не питав.
Я підозрюю, що він у мене в голові мене ображає, бо вголос говорить з обережністю. А на обличчі вся зневага написана. Він, напевно, думає, що я дурепа релігійна, але краще бути такою на безпечній відстані, ніж сучасною чоловічою здобиччю, що розуміє.
Адже мудрою жінкою користуватися неприємно. Залишуся в старих дівах, швидше за все. Зате хоч сповідалася, і на тому дякую.
