Мене виховувала бабуся, яка прищепила мені сильне почуття співчуття і жалість. Я звикла ділитися всім, що маю.
Спочатку це була моя молодша сестра, якій я віддавала на перше прохання всі свої речі, а зараз подруга. З нею ми познайомилися нещодавно, але через те, що я змінила місце проживання, інших друзів у мене тут поки що немає.
Подруга часто скаржилася на життя, і мені ставало шкода її. Її чоловік військовий, який майже ніколи не буває вдома, і тому з двома дітьми їй доводиться давати собі раду самій (допомагає тільки мати, з якою у неї не дуже гарні стосунки).
Грошей, за її словами, їхній родині вистачає лише на їжу. Також вона розповідала, що вже кілька років не купувала собі нового одягу і через бідність не користується косметикою.
— Зарплатня чоловіка не маленька, але йому постійно потрібно купувати спеціальний одяг, захисне спорядження, біноклі для нічного бачення та й на бензин вони самостійно скидаються. — жалілася подруга.
Звичайно ж, мене не залишили байдужою її скарги. Хоч я й заробляю трохи, але завжди намагалася її чимось пригостити, передати солодощі чи недорогі іграшки її дітям.
Коли з’явилася така можливість, я почала віддавати цій дівчині свій старий одяг. При цьому багато речей були в дуже хорошому стані, і їх можна було б продати, але я за своєю наївністю вирішила зробити добру справу, і подарувати їх їй.
Як же було моє здивування, коли я випадково в інтернеті натрапила на оголошення про продаж цих речей. Причому виставлено не один, і навіть не два предмети, а майже все, що я їй віддала!
Тепер не знаю, як на те, що сталося, реагувати. З одного боку, всі ці речі були мною подаровані безоплатно, і подруга могла ними розпоряджатися на свій розсуд, але з іншого боку я могла б і сама їх продати.
Серед того, що я їй віддала, багато брендового та дорогого одягу, за який можна було б виручити непогану суму грошей. Навіть, як вживані речі їх можна пропадати від 2000 до 6000 грн.
Коли я думала, що допомагаю жінці, яка гостро цього потребує, то розлучалася з усіма речами без жалю. А зараз, знаючи, що вона їх перепродає, у мене навіть закрадаються думки про те, що мене обдурили, і насправді подруга анітрохи не бідніша за мене.
Може у неї такий бізнес просити у людей подарувати їй речі, які потім можна буде перепродати? Найдурніше в цій ситуації те, що я навіть почала саму себе утискати, щоб допомогти їй.
Як взагалі у людини вистачило совісті брати в мене те, що їй не потрібне? Дуже прикро.
