Я і чоловік взяли до себе бабусю, бабуся наша рідна, але родичка по лінії чоловіка, у неї є родичі, але вони не мають можливості за нею дивитися і бути поруч, бабуся вже у віці, хворіє і коли залишалася сама, бо жила від усіх окремо, часто хворіла, її доглядали сусіди, ми запропонували переїхати до нас, вона дуже зраділа

Я і чоловік взяли до себе бабусю. Бабуся наша рідна, але родичка по лінії чоловіка. У неї є родичі, але вони не мають можливості за нею дивитися і бути поруч. Бабуся вже у віці, хворіє і коли залишалася сама, бо жила від усіх окремо, часто хворіла, її доглядали сусіди. Ми запропонували переїхати до нас, вона дуже зраділа.

Спочатку все було чудово, тому що ми з чоловіком працюємо, вона і приготувати допомагала, але потім щось трапилося на так. Вона постійно стала незадоволена, почала дуже прикрі речі говорити: «ви нікчемні, ви нічого не робите». На той момент ми вже збудували будинок, влізли в борги, щоб швидше закінчити будівництво, щоб перевести її в новий будинок.

Вона завжди коментує, що ми не так робимо. Починає говорити, що душ у ванній поганий, колонка та витяжка теж. Ми збудували нову кухню і туди купили новий посуд, вона почала говорити, що навіщо, коли її набори є.

Я чудово розумію, що вони були дорогі на той час і хороші. Але зараз зовсім інший час і це просто не виглядає так, як виглядало на кухні раніше. Дістала свої старі рушники, хоча є нові й там же їх розвісила.

Зараз, може, цілий день бути в кімнаті, але коли я чи чоловік вийдемо щось робити, обов’язково їй треба набрати воду, помити кухоль, щось викинути. І вона цим заважає, бо ти хочеш із полиці щось взяти, але ні, вона миє щось, і ти стоїш і чекаєш. І це завжди так і дуже діє на нерви, тому що саме це треба робити їй зараз.

Коли я хотіла розігріти їжу, прийшов чоловік та його друг. Я була на кухні, розкладала покупки, і запитала чоловіка, чи він буде їсти, вона вийшла, і почала плиту запалювати, коли я кажу: «ви робитимете, добре, я тоді піду», так вона відразу: «ну роби ти».

Я вже йшла, кажу: «ну ви ж почали, тоді вже ви робіть». Так вона перед другом чоловіка розіграла трагедію, зробила мене винною. І почала голосити, що вона тут зайва для нас. Мене це ображає, і взагалі вся ситуація напружує. Особливо її слова, що ми нікчемні, живемо не так, як звикла вона жити.

Дзвонить родичам і «моя золота», а ми бачимо ось таке інше відношення. Терпіти це скільки будемо, адже далі буде лише гірше. Що робити не розумію. Намагалася їй улюблені кросворди купувати, та й ті не допомогли. Нещодавно захворіла, їздили з чоловіком до лікаря, після приїзду вона навіть не поцікавилася, як і що.

You cannot copy content of this page