Не знаю, навіщо це все пишу. Всіх фігурантів цієї історії вже давно немає в живих, але вона все ж таки не дає мені спокою, коли я її згадую. Ця історія життя моєї матері.
Дитинство у мами було не простим (дід сильно піддавав після пляшки, ставав просто некерованим). Але ось у 23 роки, наробивши по молодості купу помилок та маючи двох дітей від різних чоловіків, мама виходить заміж за мого вітчима.
Я в житті своєму не зустрічав людину, більш чудову, ніж мій вітчим. Але мама його не кохала, про що я дізнався багато-багато пізніше. Мама ніколи не була взірцем вірності, але хоч якихось рамок пристойності дотримувалася спочатку, хоча я звичайно і не знаю багато чого.
Коли мамі виповнюється 30 років, вона ніби збожеволіє. Завела собі коханця і водила його додому, на очах у нас, дітей, та й усього іншого селища відповідно.
Вітчим працював вахтами 2 за два тижні. Ясна справа вітчим про це все дізналася, була страшна криза з великою кількістю сварок і биттям посуду, але якось ця криза минула.
Начебто все заспокоїлося, і почали жити далі. Вітчим мабуть вирішив, що мама збожеволіла. Даремно він це вирішив.
Ситуація ця для вітчима не пройшла даремно і він почав випивати. І мама завела собі ще одного чоловіка, від якого згодом і пішла. І це теж була чудова людина, всі мамині чоловіки були чудовими людьми, тільки вона жодного не цінувала.
З цієї історії теж нічого не вийшло, не змогла мама вжитися і з цим чоловіком, дуже вже у неї складний характер був. Минули роки, багато було хорошого, ще більше поганого і ось мамі вже майже 50 років.
І ви знаєте, якою ревною охороницею чужої моральності вона стала! Всі навколо гуляючі, всі дівчата легкої поведінки. Забула, як сама поводилася.
Мама не була пиячкою, як це може здатися, просто нікому в нашому роді не потрібно багато пити, щоб напитися, пара чарок і все. Але мамі всі казали: Що ти робиш?. А їй було все одно, як збожеволіла.
Я нікого ні в чому не дорікаю і не засуджую, але маму ж ніхто не гнав під вінець з вітчимом силою, адже сама пішла. А вітчим її кохав і так і не оговтався потім, спився.
Але якщо вже перебуваєш у шлюбі, будь ласкавий дотримуватися рамок пристойностей. Полювання потішити плоть це я можу зрозуміти, але не так само відкрито!
Повторюся, я не засуджую нікого і ні в чому, я любив і люблю свою маму, тим більше, що вона вже померла. Але зрозуміти її я за все життя так і не зміг.
Своєї родини я не завів, мені душевний спокій дорожчий. Не хочу, щоб до мене ставилися так само, як мама до вітчима. Не хочу.
