Ми з дівчиною були разом із 18 років, зараз нам по 29 років. Зустрілися на першому курсі, закохалися і відтоді весь час разом.
За цей час були розставання, вона йшла до іншого, йшла й у нікуди, але я знаходив можливості її повернути. Основна причина розлучень — я не приділяв їй час.
Працював на двох роботах, щоби заробити грошей на квартиру, машину, ремонт. В університетський час займався бізнесом, останніми роками працював день і ніч у таксі.
Зараз будую третю квартиру в столиці та їжджу новенькою машиною. Вона ж працювала фрагментарно, і навіть коли працювала, ніколи не приносила грошей до загального сімейного бюджету.
Не цікавилася, чи маю в кінці місяця гроші, щоб закрити всі кредити, комуналку тощо. Я вийшов зі страшних злиднів, за часів університету навіть продукти крав у магазинах, щоб поїсти, від того й така манія купувати квартири, день і ніч працювати, щоб ніколи, навіть теоретично не повернутися до тих часів, коли немає грошей.
Розлучилися у березні. За 2 місяці до розлучення дівчина набрала із дому грошей, нібито для її сестри, але згодом я дізнався, що сестра грошей не брала.
Останні тижні спільного життя я її ігнорував, чекав від неї правди, але вона вважала за краще піти. З жовтня з моєї ініціативи знову почали намагатися відновити стосунки.
Я дізнався, що вона взяла великий кредит, каже для того, щоб погасити попередні борги за картками розстрочки. А карти розстрочки нібито витратила на кафе та речі (але я щось великої кількості одягу на таку суму в неї не помітив).
У грудні вона відкинула мої спроби повернути стосунки і сказала, що між нами може дружба. Я сказав, що не здамся.
У січні-лютому в таксі були добрі заробітки, я працював без вихідних по 14-16 годин на добу, але й заробив за 2 місяці зарплату робітника із заводу за рік.
З дівчиною в цей час бачилися часом і не довго через мою завантаженість по роботі.
У лютому наступного року вона попросила допомогти їй виплатити кредити (ситуація дійшла до того, що банк готував позов до суду, а потім судові пристави та опис майна за місцем її прописки, а там живуть її батьки, вони б цього не перенесли).
Я закрив її кредит, а за два тижні вона каже, що в неї вже місяць є інший. Того ж дня я купую обручку, квіти та роблю їй пропозицію.
Наступного дня вона відмовляється. Мені 29 років, у мене є 3 квартири у столиці, машина, багато грошей. Я високий, красивий і міг би завоювати будь-яку дівчину, але мені, крім неї, ніхто не потрібен.
За всі роки стосунків я жодного разу її не образив, не зрадив, не підвищив голос, пробачав усе, що завгодно. Після того, що сталося, хотів наковтатися снодійного.
Почав формулювати останнє послання і зрозумів, що цим лише зламаю психіку своїй одинадцятирічній сестричці. Вона двоюрідна, але ми з нею, як рідні. Заради неї й лишився жити.
Дівчина моя з іншим, а я на межі. Жити без своєї коханої не можу.
