До заміжжя з чоловіком у мене була квартира, невелика двокімнатна, але в абсолютно новому будинку. Я в ній не жила, а винаймала житло поруч із роботою. З чоловіком познайомились, стали жити разом у нього, з’явився син.
Почали думати, що непогано б і збільшити площу, і купити побільше квартиру. Вибрали велику квартиру, думали, як бути. Чоловік казав, що добре купити, але в нього зараз погано на роботі справи, і як би грошей немає в накопичених.
Я запропонувала продати свою квартиру, але щоб хоч якось покращити наше становище та допомогти. Чоловік зрадів, став бігати оформляти все, відразу знайшов покупця. Загалом продали за 2 тижні, оскільки квартира дуже хороша була, зробили все швидко і потім купили нам велику квартиру.
У чоловіка була до одруження зі мною велика дача, яка нам не потрібна, ми не їздимо туди вже та й далеко від міста. Але він навіть не заїкнувся продавати її.
Минув час, я побачила, що чоловік купив собі машину, оформляє документи, але не говорить нічого. Машина скажімо досить дорога та дуже престижна.
Звичайно, потім він сказав, але вже коли остаточно оформив. Трохи пізніше він став дуже сильно допомагати фінансово синові від першого шлюбу (йому 24 роки) навіть зміг його відправити на навчання до Англії. З повним утриманням.
Ще через деякий момент я дізналася, що він дуже добре заробляв у той момент нашого життя, коли ми продали мою квартиру, і спокійно обійшлися б без цього продажу.
Потім я запропонувала чоловікові купити квартиру нашому синові, на майбутнє, поки ми твердо стоїмо на ногах, але він відмовляється, мотивуючи це тим, що в нього знову все погано з фінансами. Що це, жадібність?
