У мого чоловіка трапилися проблеми з серцем у віці 60 років. Якщо лікарі тут є, то вони зрозуміють, про що йдеться. Це 80% все закінчується погано, що було б найлегше, хоч би як цинічно це звучало. Але з решти 20%, 18% людей залишаються овочами.
Ми не залишилися овочами, ми увійшли до цих найщасливіших 2%. Ми вже ходимо з паличкою, можемо налити собі чай, відрізати хліб та намастити простий бутерброд. Це насправді перемога.
З мозком гаразд, мова у порядку, це супер насправді! Я так горда собою! Ніхто не вірив, що у його віці з такою хворобою можна прийти до тями. А ми змогли!
Але. Адже завжди є це «АЛЕ», яке змушує йти на анонімні сайти, тому що на всіх інших вас знають особисто. Чоловікові моєму за 60 років, а ось мені ще й 50 років немає.
За той час, що я піднімала чоловіка, я набрала майже 20 кг. Я завжди була схильна до повноти, але мені допомагали дієти та спортзали. Потім ні часу, ні грошей не стало, ні на дієту, ні на спортзал.
Все моє існування було підпорядковане одній меті – підняти чоловіка. Підняла. Зраділа. Нині чоловіку ставлять іншу невиліковну хворобу. Серйозну таку чоловічу хворобу.
І знову лікарі, знову ця невизначеність, що вимотує душу. І зовсім дикий кругообіг подій. Робочий тиждень – це робочий тиждень, від нього не втекти. Вихідні – лікарня та аналізи.
І я точно знаю, що після всіх процедур чоловік буде напівживий. Це — налий мені чаю, протри мені окуляри, поправ мені ковдру, налий водички і т.д.
Та навіть не в цьому річ – це все нормально, очікувано. В іншому річ — у мені. Я молода і здорова і хочу поклування та фізичної близькості. Мені вже й сам чоловік натякав, мовляв, я не в образі, головне не кидай.
І подруги говорили, і я сама розумію, ну що станеться від того, що я на сайті знайомств познайомлюся з чоловіком і проведу з ним ніч?
Мені не потрібне співчуття, мені не потрібна підтримка. Мені потрібно просто виговоритись. Кращого методу, як написати свою історію, для цього я не знайшла, вибачте.
Двадцять років тому, коли над селом Спасівка стояла густа серпнева спека, а повітря густо пахло…
— Ганнусю... а чого це в тебе чоловік такий похмурий? — ледь чутно спитала я,…
Якось зібралися ми з коліжанками дитинства — давнім дівочим товариством, четверо нас. Усі вже на…
Ганнуся замолоду була такою, що хоч з лиця воду пий. Висока, ставна, коса русява аж…
— Мамо, ну ти що, справді не розумієш? Не можу я в такому вигляді на…
Мені 60 років. І я вперше за багато літ зважилася кудись поїхати не у справах,…