Я хочу поділитись однією історією, яка розриває мою душу і не дає мені спокійно жити. Колись у молодості я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком.
Коли ми вирішили одружитися, він коротко розповів мені свою історію. Після школи він вступив до іншого міста.
Там, живучи у гуртожитку, він став жити разом із однокурсницею. Незабаром вона повідомила, що чекає дитину і вирішила залишити дитину. Її всі відмовляли, але вона не послухала, з’явився хлопчик.
Її хлопець відмовилася одружитися з нею і виховувати свою дитину. Не знаю всіх подробиць, знаю лише, що аліменти на дитину справно платили його батьки.
Загалом, ми одружилися з цим чоловіком (він досі є моїм чоловіком) і тоді я не морочилася на його минулому житті і тим, що він має дитину. На цю тему ми ніколи з ним не розмовляли.
Він або вже забув про ту дівчину або просто не хотів згадувати. У нас з’явилося двоє дітей, які нічого не знають про цю історію.
З розвитком інтернету та появою соціальних мереж мені на сторінку написав його син. Сказав, що його мама померла, і він хоче спілкуватися з батьком.
Я розповіла чоловікові, але він відмовився від цього спілкування. Я переписувалася з ним та його дружиною, нічого не кажучи чоловікові.
Далі він написав, що у них тяжке матеріальне становище, що він потрапив у страшну катастрофу та потрібна допомога. Коротше я почала потай від чоловіка посилати їм гроші.
А зараз він написав, що він та його дружина втратили роботу і хочуть приїхати до нас попрацювати та заробити гроші, ми живемо за кордоном. Отака у мене історія. Їхнє прохання залишилося без моєї відповіді.
