Зателефонувала мені жінка Світлана прийти подивитися двокімнатну квартиру о шостій вечора, прийшла я, жінка років 45 прийшла з дівчинкою приблизно 13 років, почали перегляд, мені раптом зателефонувала дочка, я сказала, що зайнята та відключила, все глянувши, вони пішли, ми залишилася з господаркою квартирою переговорити, скільки поступитися, якщо вони спитають

У вас колись були дивні ситуації, які вражають настільки своєю дурістю і одночасно неможливістю нагрубити і ви йдете на поводі, аби виправити все це швидше? Ось що зі мною сталося нещодавно. Я працюю агентом з нерухомості. Зателефонувала мені жінка Світлана прийти подивитися двокімнатну квартиру о шостій вечора. Прийшла я, жінка років 45 прийшла з дівчинкою приблизно 13 років, почали перегляд.

Мені раптом зателефонувала дочка. Я сказала, що зайнята та відключила телефон. Потім зателефонувала мама чомусь. Дзвінок у мене був безшумний, просто світився, я вже відповіла, що передзвоню та швидко скинула. Все глянувши, вони пішли. Ми залишилася з господаркою квартирою переговорити, скільки поступитися, якщо вони спитають.

Раптом хвилини за дві постукали, відкрили, а це ті люди, які лише дивилися квартиру. Ми перезирнулися з господинею, посміхнулись. Я подумала, що напевно їх все влаштувало, і зараз торгуватимемося за ціною. А жінка сказала: «Чи можна нам переговорити з Оленою? Нехай вийде до під’їзду». Ми знову переглянулися, я вийшла, господиня зачинила двері. Виходячи в під’їзд, я подумала – «навіщо торг зі мною вести, зайшла б квартиру і при господині б і торгувалася». Стою з усмішкою та надією на все добре вся у увазі.

Жінка посміхалася, і каже: «Не знаю з чого почати, але ви напевно думали Олена, що я не помічу, але я помітила, але була якось розгублена. Але коли ми вийшли, мені дочка сказала те саме і я вже не сумніваюся, що вам треба поставити це питання. Навіщо ви Олена крадькома сфотографували нас? І головне, навіщо?

Мої очі мимоволі округлилися, щелепа оніміла з запитанням: «що?». Я трохи забарилася і почала дивитися на свій телефон і крутити його в руках, потім відповіла: «Навіщо мені це робити, я не розумію? Я вас не фотографувала, може ненароком натиснула і все».

Вона не вгамувалася, сказала: «Мені не потрібні ваші відмовки Олена. Я питаю вас, навіщо ви мене сфотографували з донькою? Відповідайте! Ми ніколи з таким не стикалися, що нас фотографують крадькома, тим більше від вас не чекали. Навіщо вам це потрібно, я не розумію!».

Я відповіла: “я вас не фотографувала, ось мої останні фото у галереї телефону, немає вас там”. Вона взяла мій телефон і гортала мої фото, все, що шукала, але віддала телефон. Потім вона відповіла: «Я не знаю, навіщо ви нас фотографували. Ми з донькою впевнені, що так і було. Якби мені це одній здалося, це я ще повірила б, але ми обидві помітили це. Ви зберегли їх мабуть в інше місце в телефоні, або вже відіслали комусь! Я так цього не залишу і скаржитимуся куди належить, чуєте ви мене, вам все зрозуміло?».

Я відповіла: «я вас не фотографувала, годі вже!». Повернулась до них спиною і швидко почала нерівно стукати до квартири, щоб господиня квартири мені терміново відкрила. Та жіночка все щось примовляла, я сказала: “все, до побачення!” і швидко зачинила двері.

Я трималася однією рукою за ручку дверей, а іншою затуляла чомусь відкритий рот від такого здивування, витріщивши очі. Хазяйка квартири посміхнулася: «ну що там, скільки торги хочуть вони?». Я відповіла: «немає торгу, вони виявляються божевільні!».

Я їй все швидко пояснила, про їхні претензії та вона сказала, що по них не скажеш таке, так добре одягнені, а такі дивні.
Я в шоці чомусь і досі. Мені що, чекати від них повістку? Як я маю довести, що я не фотографувала?