З єдиною дочкою я маю постійні конфлікти ще з того часу, коли вона ходила до школи. Постійні зауваження вчителів, не вивчені уроки, іноді навіть прогули.
Навчання її не цікавило, і відразу після школи, замість того, щоб навчатися далі, вона вийшла заміж. Жили вони із чоловіком, звичайно ж, у нас на всьому готовому.
Дочка ніде не працювала, а її чоловік заробляв мало. Коли з’явився онук, стало ще важче.
Все необхідне дитині доводилося купувати мені, а тут ще такий час, що стали затримувати зарплати, а потім я зовсім залишилася без роботи. На той час у моєї доньки вже було троє дітей.
Сімейне життя в неї не ладналося, їхні постійні сварки з чоловіком не давали нікому спокою в хаті. І я вирішила поїхати до Києва шукати роботу.
Безпосередньо перед цим я забрала до себе маму — у неї виникли проблеми із зором, щоб надати їй кваліфіковану медичну допомогу. Усі зароблені гроші я передавала додому для матері та доньки, а коли дізналася, що дочка знову чекає дитину, то не знала, що мені робити та як жити далі.
Тим більше, що у неї з чоловіком тривали постійні сварки, він навіть йшов до своїх батьків. Але якось зателефонувала мені моя мама і сказала, що Алла (так звати мою дочку) взяла в банку кредит під заставу нашої квартири і тепер можуть її забрати, оскільки вона нічого не платить.
Нам довелося продати мамин будинок у селі, та погасити борг. Я зрозуміла, що додому мені повертатися незабаром, як я планувала раніше, не вдасться.
Потрібно заробляти гроші на всю родину. Після всього цього моя дочка народила п’яту дитину.
Якщо першому онукові я раділа, то зараз ловлю себе на думці, хай мене Бог пробачить, я не хочу нікого з них бачити.
А нещодавно зять подав на розлучення, забрав старшого сина та поїхав до батьків. І я його не звинувачую, розумію, що із такою дружиною жити неможливо.
Вона так ніде й не працює, хоч за дітьми все одно дивиться моя мама. Не передавати гроші не можу, тому що на мамину пенсію вони не проживуть.
А допомогу на дітей дочка спускає незрозуміло на що. На наші зауваження відповідає, що їй треба відволіктися від розлучення та дітей, мовляв, депресія у неї.
Що робити, я навіть не уявляю. Ось, сповідалася, трохи полегшало.
