Наша єдина донечка вийшла заміж, а її чоловік чомусь вважав, що ми з моїм чоловіком знайдемо для нього у себе в бізнесі місце дуже грошове, але де йому не доведеться працювати.
Дуже хлопець помилився, самостійно забезпечувати свою доньку ми і без нього можемо, але тепер це його завдання, а він із ним не справляється. У дочки вже почали злітати рожеві окуляри.
Ми з чоловіком люди не багаті, але добре забезпечені. Яхт і власних літаків, вілл в Іспанії не маємо, але живемо в достатку і від зарплати до зарплати гроші не розтягуємо.
Ми вже давно маємо свій невеликий бізнес, який приносить стабільний дохід. Поки донька не вийшла заміж, ми з чоловіком її повністю забезпечували.
Дитину ми виховали правильно, як мені здається, а це її заміжжя просто данина шаленої молодості та першим серйозним почуттям. Вона знала, що постійно утримувати її ми не будемо, це було давно озвучено. Вона знала, що коли вийде заміж, свої фінансові проблеми вирішуватиме з чоловіком самостійно.
Квартиру та машину ми з чоловіком їй подарували, квартиру коли вона вступила до університету, а машину на його закінчення, всі витрати на їх утримання ми сплачували. Ну і періодично дарували їй подарунки та підкидали кишенькових грошей.
Свої зароблені гроші вона витрачала на подорожі та свої насолоди. Вона знала, що поки що може собі це дозволити.
Працювати вона влаштувалась без нашої допомоги, місце досить добре, як фахівця її цінують, своєю освітою дочка займалася відповідально.
У себе на роботі вона познайомилася зі своїм чоловіком Славою. Хлопець гарненький, що дуже стежить за зовнішністю, але на цьому його переваги закінчуються. Принаймні для мене та чоловіка. Він якийсь порожній, немає в ньому нічого вартого, що має бути у справжньому чоловікові.
Я одразу подумала, що не дуже він нашу дочку і кохає. Просто зробив ставку на наш добробут, побачивши квартиру та машину, а під час знайомства і наш будинок.
Я не вважаю, що гроші мають йти до грошей, і наша дочка зобов’язана вийти за якогось бізнесмена. Якщо хлопець з руками і головою, то нехай хоч сантехніком працює, допомогти людині, що стоїть, піднятися – мила справа. Слава ж був із іншого тіста.
По ньому було видно, що працювати він не любить, та й навряд чи вміє, бо кар’єрних досягнень за ним за п’ять років роботи у фірмі не було. Дочка вже за рік отримала перше, зараз рухається до другого. Ми тут ні до чого, вона сама дівчинка з головою та здоровими амбіціями.
Натомість Слава вмів себе гарно подати і гарно говорити, чим, мабуть, і зачепив нашу дівчинку. Жити він дуже швидко перебрався до неї, швидко зробив пропозицію та наполяг на нашому офіційному знайомстві. Після нього я намагалася поговорити з дочкою і сказати, щоб вона не поспішала з весіллям, але в неї в очах стояв рожевий туман. Я зрозуміла, що мої потуги є безглуздими і просто відпустила ситуацію.
Дочка із нареченим часто приїжджали до нас у гості. Ми з чоловіком своє незадоволення його візитами не виявляли, бо це було б одразу помічено дочкою, а сваритися з нею не хотілося.
Слава багато і часто говорив про бізнес, який він би відкрив, якби у нього гроші, розповідав, як багато робить на роботі, як його цінують. натяки були більш ніж прозорі.
Нам з чоловіком, звичайно під тиском та проханнями донечки, нічого не залишалося , як запропонувати роботу зятю в своїй фірмі, але на посаду різнороба, принаймні поки що.
А ось Слава такого повороту не зрадів, він до цього не був готовий. Швидше за все, йому бачився окремий просторий кабінет, особистий секретар та вільний графік роботи. Починати з нуля він був явно не в захваті, але й відмовлятися не став, хоча всім своїм виглядом зобразив ображену величність.
Пропрацював він місяць, отримав зарплату та пішов на тривалий лікарняний. За місяць Слава зумів наловити стільки штрафів, що зарплата була смішною. До нього не чіплялися, а навпаки, ставилися, як до всіх. Влітав він зазвичай на запізненнях та частих перекурах. Доповідних записок ціла папка утворилася.
Два тижні він просидів на лікарняному, а потім знову вийшов. Того місяця отримав теж небагато, знову пішов на лікарняний, а потім зовсім звільнився. Його ніхто не звільняв, усе сам зробив.
Я так розумію, що у них із дочкою від самого початку його роботи у нас не складалися відношення, а потім взагалі скандал на скандалі розпочався. Подробиці мені вона не розповідала, але як я зрозуміла, Слава почував себе приниженим, що його взяли не начальником, а простим робітником. Мов ми над ним знущаємось і намагаємося ткнути обличчям, що він нам не рівня.
Загалом, він звільнився, знайшов якусь іншу роботу, але там теж зарплата далека від меж мрій. Минуло півроку, а дочка вже про чоловіка говорить тільки в роздратованому ключі та приїжджає до нас одна. Вона вважає, що це криза відносин, яку треба пережити, і все налагодиться.
А я вважаю, що в неї почали розплющуватися очі. Скоро їй набридне займатися самообманом і вона ухвалить правильне рішення щодо свого обранця.
