— А коли йому? Спозаранку поїхав, затемна приїхав. Та й що з нього взяти? Він на роботі, а на Нюрці все господарство і діти. Тим паче не свої діти. Так і нема рідних в неї… От же вхопилася за Василя-вдівця, думала своїх Бог дасть, а воно он як вийшло. Ганна з молодих років була дівкою справною, і в роки лихоліття працювала нарівні з чоловіками, яких у селі, залишилося зовсім не багато
— Що? Знову Нюрка своїх ганяє? — Та які вони «свої»? Ясна річ – чужі, на дітей пішла дівка. Он, чуєш, голосить на все село. З хати, що
— Але мені потрібно два парфуми! Саме однакових! — Для дружини та для жінки, з якою Ви її обманюєте? — підняла на нього очі господиня крамнички. — Але так не буває, та жінка зовсім інша
У крихітну крамницю під непримітною вивіскою, розташовану у майже безлюдному провулку, зайшов юнак. Він зупинився у дверях і озирнувся. Крамниця була такою маленькою, що юнак засумнівався, чи зможе
Безцеремонно відсунувши, підкладений чемним кавалером шоколад від себе, вона глянула на нього поверх окулярів. — Хотів пригостити красиву дівчину – просипів він, втративши від несподіванки голос — А, на полювання вийшли чи що? Нікому борщі варити? Дружину шукаєте? Це не до мене, ви помилилися адресою! Розгублений, він озирнувся на всі боки, чи не бачив хто його конфузу. — Шоколад заберіть, ще знадобиться
— Шкода мені тебе, Петрику… Люба, дивилася на чоловіка повними сліз очима. Петрик закивав, себе йому було теж шкода. — Не стане мене скоро, не переживу операцію –
Ось і сьогодні, він розклав велике тіло на сидіння, і розкинув лікті, щоб нікому не спало на думку посунути його. Він був настільки впевнений, що доїде з комфортом, і якось прогледів момент, коли під його ліктем опинилася маленька старенька бабуся. Відчувши підозріле ворушіння збоку, він повернув голову, і з подивом побачив поруч темне пальтечко з шапкою зверху. Пальто зі старенькою всередині, дивовижним чином вмістилося з краю сидіння, і моторно розкладало на колінах вузлики
Сонце припікало, і Вітьку, який лежав на траві, розморило, сон такий солодкий, лагідно обіймав і заколисував, запрошуючи у своє царство. — Ах, паразит такий, знову спить, а хто
— Я у бабусі улюбленець, – похвалився Артем, – тільки мені дозволено робити все, що захочу. Я перед тим, як тобі освідчитися, бабусі зателефонував, сказав, що одружитися хочу. На весілля запросив, але вона не могла приїхати. Ногу якраз у той момент підвернула. Я взагалі до весілля жив, як у Христа за пазухою. Зарплату витрачав виключно на себе, повністю все, до копійки. Ні на продукти, ні на комуналку ніколи не скидався – у цьому не було потреби. А ще бабуся в мене дуже економна. Вона взагалі всіма грошима в родині розпоряджається. Мати з батьком їй зарплату віддають
— Банки сфотографуй! – вимагала Алла Петрівна, – Галю, ті самі банки, які я вам дала! Скільки вже відкрили? Ти вибач, Галино, але їси ти дуже багато! Я
Сама подруга весь вечір сидить із мамою. Запитує, чи не хоче мама води, бульйону, пісеньку, ще одну подушку. Мама захотіла морозива та суші
У моєї подруги захворіла мама. Часта така хвороба, називається «старість», майже у всіх буде. І лікарі сказали: «Готуйтеся, півроку, максимум рік». Вся родина ходить навшпиньки, щоб мама відпочивала,
— Ви просили повідомити вас одразу – і я повідомляю! Вітаю, ваша пані стала мамою!
— Дівчата, у вас є чоловіки? Бачу, є. А ваші чоловіки мають телефони? Мають. Тоді моя розповідь для вас – про чоловіків та їхні телефони. Запам’ятайте, дівчата, ніколи
Через деякий час мама раптом помітила, що трaмвай почaв відходити від зупинки дуже повільно і набирати швидкість тільки тоді, коли я ховався за хвірткою садка. Тaк тривaло всі три роки, поки я ходив у дитячий садок
Я був у мами єдиним сином. Вона пізно вийшла заміж і лікарі заборонили їй ще мати дітей. Лікарів мама не послухалася, на свій страх і ризик дотягнула до
Чоловік Варвари викликав машину із райцентру, пояснив ситуацію. Мовляв, самі помилилися із прогнозами, самі й везіть. У райцентрі “Швидку” теж оптимізували, скоротивши кількість машин до необхідного мінімуму, виходячи з фактичного фінансування. Якщо простіше – до однієї одиниці
Варвара Труханова народжувати не збиралася. Не час. Їй лікарі дату призначили на двадцять сьоме, а на календарі лише двадцяте. Може, дитині стало тісно, ​​чи їй раніше захотілося побачити
— Ви розумієте, що це хибний виклик? За таке належить відповідальність! А якщо комусь допомога справді потрібна, а я тут?!
— Пробач, синку… Я ж здорова. Просто… одна я тут, зовсім одна. Так хотілося з кимось Новий рік зустріти… От і вирішила швидку допомогу та викликати. Фельдшер Семен

You cannot copy content of this page