— Ти як? Ви поїли?, — Ольга пройшла на кухню. У раковині стояла порожня тарілка з-під пельменів, на столі валялися якісь упаковки з-під напівфабрикатів. — Ти їла?”, — запитала вона в Марійки. — Тільки сік допила, який з учора залишався
Ольга відчинила двері квартири та увійшла всередину. Олексій незворушно лежав і дивився телевізор. — Олю, це ти? Увечері в клуб сходимо? Тільки дочку відвези батькам!, — крикнув він, не
Галю на лижах Мирон побачив одразу, але не зрозумів, що вона на них між грядок ялозить. Стоїть собі сусідка в полуниці й нехай стоїть. Помітив, коли вона ноги стала переставляти, щоб у зворотний бік піти. Помітив, розреготався. Комічно виглядала серед зелені Галина в лижних черевиках на лижах. Взимку куди не йшло, зустрічав її Мирон на сільській дорозі, обожнює сусідка прогулянки зимовим лісом, але ось влітку. — Привіт, Мироне, – махнула Галя. – Чого смієшся? — Спортсменка ти, Галино, до зимового сезону влітку готуєшся, як подивлюся
— Ой, Мироне, давно я так не сміялася! – Валентина трималася за живіт, а її великі груди ходили ходуном. — Ну що там знову в тебе сталося? —
Мати Володимира, дійсно, маніпулювала сином, посилаючись на слабке здоров’я, користувалася будь-яким моментом, щоб викликати його до себе. Завжди з надривом, якнайшвидше. Володя часто ставив надумані прохання матері вище за прохання дружини, допомоги по дому або з дітьми. Не те щоб Тетяна була проти походів чоловіка до матері, ні. Але часом чоловік стояв перед вибором: догодити матері вкотре через дрібниці чи бути потрібним родині. І обирав матір
Дружина терпіла понад двадцять років те, що чоловік за кожним дзвінком до матері бігав, а потім взяла і поїхала. Чоловік за поріг і вона зібрала сумку і за
— Ви дивитеся на мене дивно. Майже так само, як один мій знайомий кавалер. — Так? – Олег помітно похмурів, але все-таки наважився поставити запитання. – Вибачте, а у вас із ним дуже близькі стосунки? — Ближче нікуди, – усміхнулася Соня. – Він зустрічає мене після роботи, спить на моїй подушці і вважає, що я – його власність. — І вас це влаштовує?! – обурився Олег, геть забувши про свою сором’язливість. — Доводиться миритися. Адже я сама його вибрала
— А зараз Софійка прочитає нам віршик! – голос мами був сповнений такої радості, що Соня мимоволі наїжачилася. Гості пожвавилися, зашуміли, і хтось навіть заплескав у долоні, але
— Хотіла мандарини купити, а Ігор не зміг приїхати. Не на собі ж мені чотири ящики тягти, – нарікала донька, сівши за кухонний стіл. — Ось ти, Ритко, смішна. У нас із матір’ю ніколи автомобіля не було, а ми з нею і пральну машину, і холодильник додому якось доправили, раніше й доставки не було, це зараз усе швидко, не встигнеш кнопку натиснути – у двері дзвонять. Звикли ви до комфорту. Знаєш, а давай я з тобою завтра сходжу на ринок, купимо ми твої мандарини
Грудень місяць тільки почався, а Маргарита вже нічого не встигала. Минулого року вона одразу після університету пішла працювати в школу вчителем початкових класів і всі ці звіти, збори,
Пластикова виделка стала останньою краплею в цьому чаюванні. Ніна несподівано заплакала. Вона поставила тарілку на кухонний стіл і, ховаючи очі, почала швидко збиратися. — Мені пора… я вже спізнююся. Спасибі всім. — Ніно, почекай, – схаменулася мати. Ніна завмерла в дверях. Вона чомусь подумала, що мати приготувала подарунок і хоче зараз його вручити. — Ніно, а ти гардероб міняти не будеш? Чобітки чорненькі з минулого року залишилися в тебе? Катьці взуття потрібне
— Це, Ніночко, від мене подарунок, – свекруха простягнула коробку і м’яко посміхнулася. Коробочка була невелика, загорнута в пакувальний папір, блискучий, червоний. Можна було подумати, що це книжка
— О! Поскакав наш Коник! Значить, і нам на зміну пора! Господи, це ж треба природі так дитя образити! І навіщо вона його тільки залишила? Про те, що думають про неї та її сина сусіди, Катя, звісно, знала. Але лаятися вона не любила і вважала, що якщо вже людині Бог серця і душі не дав, то поводитися «по-людськи» її все одно не змусиш. А тому, годі й час витрачати на те, щоб зрозуміти, чому люди бувають такими. Краще витратити його на щось корисне. Наприклад, привести до ладу своє житло або посадити ще одну троянду біля свого ґанку
— Іди, іди звідси! Нема чого тобі тут! – Клавдія Матвіївна поставила на стіл під розлогою яблунею велике блюдо з гарячими пиріжками і штовхнула сусідського хлопчиська. – Киш!
— Хоч би сантехнік швидше прийшов. А то треба готувати, мама скоро приїде! Весь день на нього чекаю — подумала Ліля і пролунав дзвінок у двері
Ліля судомно намагалася вигадати, як виплутатися зі складної ситуації. За дві години приїжджала мама — Ангеліна Іванівна. Ні, зустрічі з нею Ліля була рада. Не бачилися давно і
— Квартира — твоя, ти чоловіка годуєш, поїш, даєш грошей на оплату кредитів для його сестри. Сестра намовляє, чоловік ревнує. А ти намагаєшся довести всім, що ти хороша
Станція “Парк Шевченка”. — Вибачте, ви виходите? — Олег почув жіночий голос позаду себе. — Так, звичайно. Голос здався знайомим, тому він обернувся, ковзнув байдужим поглядом по жіночці,
— І як тобі вдається стільки років із однією дружиною жити? У чому секрет? — мій брат щоразу, приходячи в гості, ставив ці запитання
— І як тобі вдається стільки років із однією дружиною жити? У чому секрет? — мій брат щоразу, приходячи в гості, ставив ці запитання. Кохання та величезне терпіння.

You cannot copy content of this page