Головна

Місяць: Грудень 2024

– Навіщо ти вітаєш цього… безхатька! – запитала дочка, демонстративно спираючись на останнє слово, – Гроші йому завжди даєш, які він тобі ніколи не повертає
Життєві історії 0
– Мамо, там до тебе знову цей безхатько прийшов! – дочка зневажливо зморщила обличчя. – Ніякий він не безхатько! У нього є кімната. Просто нещасна людина. З цими словами мати вискочила
— Доню, я тобі сюрприз зробив! – з радістю повідомив Єгор, – за будинком гірку побудував величезну, можемо всі разом покататися піти! — Я що, маленька, з гірки твоєї кататися? Мама мені приставку подарувала! А ти – гірку! Смішно. Ось, Білолуцьким батько по телефону останньої моделі подарував! А мені гірку зі снігу! Сам катайся на ній
Життєві історії 0
Новорічні свята, що наближаються, не радували Єгора вже котрий рік. Відтоді, як робота в нього стала не стабільною і грошей у дім він приносив не постійно, дружина змінилася
У сім’ї батька було спокійно і напрочуд тихо. Нова дружина Олена не кричала через дрібниці. Вона взагалі, розмовляла наспівуючи, немов розповідала притчу. Батько був м’який з нею і часто посміхався, обіймав, жартував. Його синові в новій сім’ї ледь виповнилося три роки, і з боку було мило спостерігати всі ці радісні моменти батьківства. Степанові хотілося ввібрати в себе, наче губка, цю романтику стосунків, ці неймовірні погляди, щоб потім повторити у своїй сім’ї, знати як поводитися з тією, що буде його єдиною і коханою
Життєві історії 0
— Я переїжджаю до батька, з ним краще, – спокійно сказав син. У Ольги затряслися губи. — Як до батька? З чого це? Чому краще? – вона підвищувала
— Оце так, ось і був я начебто дурнем весь свій вік. А чому? Усе гнався не за тим, що всередині, а що зовні. Красу виглядав, а не душу… Ех, якби повернути молоді роки, то одружився б я з тобою, Марійко, найдобрішою жінкою, яку я тільки бачив… – витер очі Федорович
Життєві історії 0
Марія Іванівна виходила на пенсію. Сім’ї їй Господь не дав, напевно, через скромну зовнішність і ще скромніший характер. Круглолица, зеленоока, із сильними руками і широкою спиною, вона навіть
Чоловік так раптом перейшов на «ти» і сунув бутерброд в руку Ларисі Андріївні. Вона хотіла відмовитися, але раптом зрозуміла, що страшенно хоче їсти
Життєві історії 0
— Пані, не знаєте, автобус уже пішов? — до зупинки підбіг захеканий чоловік. Чоловік, десь 50-ти років, у куртці та розтягнутих штанях, на плечі пошарпана сумка. Обличчя просе,
У неї була няня, а у мами хатня робітниця і куховарка. Тільки Світлана все одно була дуже нещасною дитиною. В оточенні дуже дорогих іграшок та речей, вона жила немов в кіно, зовсім несправжнім життям
Життєві історії 0
Ірина дуже акуратно складала в старий брудний пакет порожні пляшки. Біля цього кафе пляшки зі столів залишали саме їй, інших волоцюг ганяли. Вона була дуже вдячна, намагалася якось
Іра дивилася на сірооку, кучеряву дівчинку, яка з апетитом наминала цукерки, і з сумом думала про те, що багато чого б віддала за таке диво. Жінка непомітно змахнула сльозу зі щоки і пригнічено зітхнула. Вона давно переконалася в тому, що люди не цінують того, що доля їм дає
Життєві історії 0
— Що ти там возишся так довго? Швидше одягнутися не можеш? Кофту заправ кофту. Шапку не забудь. Ти повільніший за черепаху, їй Богу! – роздратованим, сердитим тоном вигукнула
Я намагалася поводитися добре, щоб не засмучувати маму, тата і тебе. У мене багато іграшок і є рибка Боня. Інших тварин мені не можна, у мене алергія. Не даруй мені нових іграшок та інших подарунків. Краще зроби так, щоб мій тато проводив більше часу зі мною. І розповідав мені казки на ніч, як раніше. Дякую. До побачення». – Нижче був намальований цирк і чоловічки, що тримаються за руки. Поруч було підписано «мама», «тато», «я». Степан не міг збагнути, чи це почерк його дочки
Життєві історії 0
Степан повертався додому з новорічного корпоративу. Таксі неквапливо їхало нічним містом, що палало різнокольоровими вогнями. Було 30 грудня. “А ця новенька Оксана, справді, хороша. Дурнувата, але нічого. Мені,
Тридцять першого зранку закрутилося все. Марина металася між кухнею і кімнатою, Денис намагався налаштувати караоке-систему. О шостій вечора почали збиратися гості. — Ух ти, як у вас красиво! – захоплювалася Олена, оглядаючи квартиру. – Прямо як у журналі! — А пам’ятаєш, як того року у твоєї мами були? – раптом запитав Саша. – Теж здорово було. Особливо цей її торт
Життєві історії 0
— Маринко, дивись які іграшки класні! – Денис тримав у руках коробку з вінтажними кулями. – Пам’ятаєш, мама завжди діставала такі під Новий рік? Казала – це ще
— Як ти думаєш, якби я відразу зізнався Світлані, вона б прийняла мою дочку? — Ну, звідки я знаю? — відповіла Лідія. – Я прийняла б, якби кохала тебе по-справжньому
Життєві історії 0
Лідія була дівчиною симпатичною, але простенькою і нічим не вирізнялася серед своїх подруг. Усміхнена, скромна. Волосся, правда, красиве, злегка хвилясте. Подруги в училищі казали їй: — Треба бути

You cannot copy content of this page