— Як незнайомі? Я вже рік на тебе подивитися в кулінарію ходжу. І яка ж ти жінка справна, соковита, молода й красива, Надю! Я милуватися ходив, як ти працюєш, і не міг намилуватися. Кожному в тебе слово добре є, нікого не образила, не обдурила, а старим людям інший раз і трохи більше давала, я помітив. Мені здається, що я вже давно тебе знаю, та й ти мене теж. — Добре, Толю, давай зайдемо, а то я й справді замерзла і вся промокла, – погодилася Надя. Вони піднялися до нього у квартиру
— Дивись, знову твій прийшов, у чергу встав, а сам так і шукає тебе очима! – злегка штовхнула ліктем свою напарницю Надя і показала очима, – Он там
Мама пішла, і пішли разом з нею недороблені справи, її бажання і мрії, відкладені в довгий ящик. Пішли непобачені мамою місця, непрочитані книжки, непосаджені в невеликому городі за будинком овочі та квіти. Мама хотіла біле кошеня. Усе відкладали й відкладали… Ганна тепер і думати не могла про те, щоб завести кошеня. Здавалося, буде воно їй нагадувати про маму. Пішла і можливість сказати мамі те, що все ніколи або ніколи було сказати – слова про те, як вона її любить
— Світлано, здрастуй, – старечий голос у слухавці, – Я дізналася – “Нюта”. — Що? Ви про що, Віра Семенівно? — Ну, пам’ятаєш… нік. Ти сказала потрібен її
– Ви продали моє дзеркало… – Павло почав нервувати, – Дзеркало, якому було двісті років… Ви що?.. Ви з глузду з’їхали, так?
Коли Павло повернувся з довгого відрядження додому, його зустріли величезні зміни. – Отакої… – увійшовши до квартири, просто з порога захоплено пробурмотів він. – Так! – гордо вигукнула дружина, обіймаючи чоловіка. – Ми
– Побачу, що ображаєш, – доброго не чекай. Марія через силу почала доглядати за дівчинкою, зводила в лазню, відмила як слід, хоча без сліз на худеньку спинку Ані не глянеш, одягла її в сукенку, коси заплела, начебто з душі відлягло
Чоловікові зателефонували з опіки й сказали забрати рідну доньку, якої в нього ніколи не було… – Марія, сядь, будь ласка, мені тобі треба сказати дещо важливе, – Дмитро
– Ну ось….В одній кімнаті я буду із сином, у другій – ти з чоловіком, а третя – для мами, коли вона до нас приїжджатиме. Ви оплачуєте оренду і комунальні платежі, а я продукти і готую для вас. Зручно! Хіба ні? Де ви ще такий варіант знайдете? – сестра запитала в Насті
– Навіщо ж вам стільки грошей витрачати даремно? – Олена прямо подивилася на Настю: – Мені здається, що мій варіант непоганий. – Не знаю, – Настя вагалася, – Треба поговорити з Андрієм. – Поговори. Тільки
– А в нас цінується тільки все дороге, – подумав він, – багатство витіснило живих людей. Нікуди не можна сісти, щоб щось не пом’яти, не подряпати
Взимку Валентина вирішила продати будинок і поїхати до сина. Невістка і син давно кликали її до себе, але вона все не наважувалася покинути все. І тільки після хвороби,
– Наталю, ти мене вибач, але у твоєму віці пора переходити на правильне харчування, вона приносила пакунки з “правильними” продуктами. Наталі не все подобалося, але вона не відмовлялася
У Наталі Сергіївни було три невістки, проте син був один. Так теж буває. Тричі він одружився. Вона у свої п’ятдесят п’ять років була жінкою сильною, самодостатньою. Вона одна
Загалом, коли Василина, нарешті, під’їхала, вони без її допомоги вже приготували два скромні салати. Не сказати, що стіл ломився, але хоча б неповна порожнеча. Виявилося, що ніякої розумної причини у Василини з приводу її запізнення не знайшлося. Просто вона довго збиралася і віддала перевагу зачісці, а не комфорту гостей. — Ви що накоїли? Я хотіла інший салат! – замість того, щоб вибачитися і подякувати за допомогу, сказала іменинниця. Вона прискіпливо поколупалася ложкою у великому блюді. – І огірки не почистили… ех ви. Аню, а ви ікру привезли?
Cвітлана і Віталій не любили спізнюватися. Вони завжди приїжджали вчасно, але того дня довелося трохи затриматися – їх довго обслуговували у квітковому магазині. Довелося витратитися на таксі. —
— Синку, а що тобі подарувати на іменини? Кухонний комбайн або набір сковорідок чи каструль? Ну що ти на мене так дивишся? Ці речі тобі точно в господарстві знадобляться, ти ж у нас усе чоловіче розгубив, поступово на жінку перетворюєшся. Ніколи, Рома, я б не подумав, що ти так мене зганьбиш! Це ж вистачило розуму при гостях сказати, що ти підлогу миєш! Над нами тепер усі родичі сміються
— Синку, а що тобі подарувати на іменини? Кухонний комбайн або набір сковорідок чи каструль? Ну що ти на мене так дивишся? Ці речі тобі точно в господарстві
Свекруха поставила перед Ганною кухоль і відкрила холодильник, щоб дістати якісь банки. Кухоль був брудний. Аня дуже здивувалася цьому, зазирнула в кухоль сина, очікуючи, що це просто їй дістався такий. Але ні. І в нього на колись світлому внутрішньому боці кухля явно виднілися «річні кільця» від чаю чи кави. Аня перевела погляд на розпочату баночку з медом. Та була липка, в бурштинових краплях. Тарілки, що Тетяна Андріївна поставила перед гостями, теж чистотою не вирізнялися. Ганна занервувала. Узяла свій кухоль і сина, встала, щоб їх помити
Ганна «віддячила» матері чоловіка після того, як побачила, в якому брудному кухлі та подає їй чай. — Ой, радість яка, мої рідненькі приїхали! Які молодці! Давайте за стіл!

You cannot copy content of this page