Познайомилася з майбутнім чоловіком давно, побралися, з’явилася дитина. Настала фінансова криза в країні, я в декреті. Перші півтора року випалти кілька тисяч гривень по догляду, наступні 1,5 року нічого.
Сиділа у декреті 3 роки. Чоловік заробляв, все гаразд. Мало приділяв нам уваги, особливо дитині. В інші країни на відпочинок нам не давав з дитиною поїхати, мотивуючи тим, що дорого і потрібно працювати. Стерпіла. Потім минуло 3 роки, треба виходити на роботу.
Це важкий час, тому що треба звикати. Взяла себе в руки і пішла, важко звичайно, дитині менше часу почала приділяти, вона пішла в сад. Минуло ще кілька років, будинок став занедбаним, потрібно освіжити ремонт, чоловік тільки й займається відмовками, що втомився.
Про нас подумав би, у відпустку більше двох років не їздили, а нам сім’ї потрібна відпустка, але говорив, можеш з подругою їхати, я відмовилася. Температура, а він на роботу йде, потім правда в магазини ходить собі в аптеку, береже мене.
А я знаю, щоб по дому нічого не робити. Правда, коли зовсім не могла встати, вечері та обід готував, прибирався у квартирі, я думаю, напевно вирішив відпустку собі влаштувати, щоб на роботу не ходити. А тут днями уявляєте, своїй матері дав чималу суму на погашення кредиту, і платив за її квартиру три місяці, обділяючи сім’ю.
Говорив, грошей мало. А днями сорочку собі купив, якусь дорогу, ага собі він купує, а дитині тільки футболки та шорти. І те рідко. А мені вибирали взуття так і не купили, довелося ремонтувати віддавати ті старі.
Не можу так більше. У мене є підробіток, чоловік після роботи забирає дитину і йде з нею гуляти, сидить з нею в іншій квартирі, а я працюю за ноутбуком. Він мотивує, що це для мене, щоб у тиші працювати. Кажу, щоб хоч дитину читати вчив.
Він слухає з ним опери та класичну музику. У мене три вихідні на тижні, я нічого не встигаю, сьогодні суп зібралася варити, запитала, чи будеш доїдати або я виллю, тому що собі варила свіжий, він не встиг би поїсти, тому що йому на роботу.
Вранці він ходив квитанції оплачувати, і мені на День народження квітів навіть не приніс, сказав, не встиг і багато грошей на квитанції витратив, близько 5 тисяч сказав. Ну, а мені якась справа, мені ще й за дитиною ввечері, а вона на роботі, хоча могла відпроситися і за нею сходити.
А ще, що було. Він мені сказав не гріти носа, а я гріла. Він сказав при гострому запаленні не можна. Так от заклало вухо потім, піднялася температура. Знепритомніла вранці, розбила трохи обличчя. Він відправив дитину до бабусі, сам на роботу, потім приїхав, ставив крапельниці, щоб я одужала швидше.
Напевно, він хотів, щоб я на роботу швидше пішла, а мені й так важко працювати по півдня чотири рази на тиждень після таких станів. Та він у мене лікар. Але зовсім мене не шкодує, того дня ввечері пішли з дитиною, щоб дитина не шуміла і мені було спокійно.
Прийшли пізно, сказав, спати хоче, я сказала, що квартира не прибрана, а я хворію і все встигнути не можу. Тільки свій одяг виправ руками та іноді готує вечорами, хоч міг би з сім’єю час провести, а не на кухні.
Самотньо і нудно, сьогодні вихідний, немає поряд зі мною справжнього чоловіка, який би піклувався про мене та любив. Ось зараз я вдома сама подивлюся сайт, а то нудно, він увечері прийде, а мені знову йти за дитиною, ожеледицею. Просто сповідь, наболіло, підтримайте мене.
