Правда, з “поїсти” після приїзду з роботи останнім часом виникають складнощі. Перш ніж поїсти, треба ще сходити в магазин, постояти біля плити, щоб приготувати. Та ще й вимити посуд після свого ж сніданку: вранці все бігом, Галина Сергіївна не завжди встигає це зробити
— А я в декреті сиджу, з дитиною, з вашим онуком. Я на всю ораву готувати не наймалася. І прибирати за всіма теж – справа не моя, –
— Я ж сказала, мені потрібно йти, пустіть. Або я мамі все розповім. — А що розповіси? Що поганого я зробив? – Олександр розсміявся. — І мати твоя нічого мені не скаже, вона знаєш, що накоїла по молодості?! — Ні. Що? – спробувала проскочити Ліка, але не вийшло. Вітчим став перед нею, не пропускаючи в двері. — Вона в дитинстві тебе
— Ну, Ліко, ти дорослою стала. У дванадцять років раніше заміж виходили, – і очі вітчима Олександра, який був напідпитку, заблищали. Ліка промовчала, але відсунулася на край ліжка,
Мої турботливі батьки кожні вихідні передавали сумки з їжею, і дуже сильно обурювалися, бо батьки чоловіка не допомагали ніяк. Ми іноді приїжджали до моїх батьків удвох (одна ж я приїжджала до них кожні вихідні) і на одному із сімейних застіль вони заговорили про онуків
Мене звати Юлія, мені нещодавно виповнилося 24. Моя проблема – це скоріше зв’язка проблем, які мене оточують, і які утворилися в моєму житті останні 3 роки. Почну з
— На весіллі все було шикарно, – згадує Алла, – для нас, іногородніх гостей, родичі чоловіка зняли недорогий, але комфортний готель, після весілля залишалося ще два дні на огляд визначних пам’яток. А в останній день ми вирішили купити сувеніри
— Мені зараз навіть дивитися на нього гидко, – каже Алла, – як повернулися, то я одразу до мами поїхала і ось уже 2 дні сиджу в неї,
— Та ти на себе подивися, на свого чоловіка глянь. Та таких, як мій Ігор, ще пошукати! Хто говорив? Я говорила? Я маю право, я – дружина. А ти про свого чоловіка так висловлюйся, а мого чіпати не смій, – кидається на захист коханого Соня
— Як на мене, так нікуди не годиться такий чоловік і батько, – каже Марина про другу половину своєї рідної сестри. – Ні заробити, ні допомогти, яка там
Мати свого часу перед своїм відходом дуже просила чоловіка піклуватися про сестер, і він опинився у скрутному становищі. З одного боку, він хотів бути зі мною, а з іншого боку, давав слово матері, що буде підтримкою для сестер. Було безліч скандалів, сестри категорично відмовлялися визнавати його право на особисті стосунки
Ми з чоловіком вчилися в школі і були знайомі давно, але стосунки почалися наші через багато років, коли в мене вже була сім’я і маленька донька. Він у
— Ну, що, озвучили мою пропозицію? – поцікавилася Ніна Петрівна в один зі своїх візитів у сім’ю сина: вони всі разом пили на кухні чай. — Яка пропозиція? – поцікавився сват. – Чому ми не в курсі? — Та нічого цікавого! – швидко зорієнтувався Валерка, сподіваючись, що пронесе: він зовсім не вважав ідею продажу квартири тестя з тещею конструктивною і правильною
— Мамо, ну чому ти все вирішуєш за нас? – Валерка роздратовано дивився на Ніну Петрівну. — Тому що, я краще знаю! – категорично відповіла та. – У
Сам готував і сніданки, і обіди, і вечері, протирав пил, завантажував і розвішував білизну, хлопчаки підмітали, мили підлогу і посуд. Уся велика, дружна сім’я оточила Катю турботою і любов’ю, і всі з нетерпінням чекали появи нових людей. Коли скромні жителі живота спромоглися показати свою стать, щастю Андрія не було меж. Дочекався, слава тобі, Господи! Дівчатка, донечки, красуні! Одразу дві
Так гірко, так невтішно плакала Катерина, розмазуючи солоні сльози по обличчю, так сильно шморгала червоним, закладеним носом, та схлипувала, що чоловік, який повернувся з роботи, грішним ділом подумав,
— Ой, от тільки не починай знову свої казочки про те, що тобі свекруха замість матері була. Скільки разів я це вже чула? Все одно не вірю. Не буває ідеальних свекрух, і навіть не доводь мені зворотне. — А я й доводити тобі нічого не буду. Просто таких, як мама Паша, їх мало. Тобі така не зустрілася, а мені пощастило. Адже я теж після своєї першої свекрухи думала, що не буває їх хороших, а виявилося, що ще й як бувають
— Настю, ну це ж ненормально! Я розумію, коли за матір’ю плачуть, але щоб за свекрухою так побиватися? Вона ж тобі зовсім ніхто, чужа, стороння тітка. Ну чого
— Правильно. Давайте дружити балконами, тим паче, що я ледар щодо залицянь і ходьби, а тут такі зручності – приємна сусідка за два кроки буквально, на відстані витягнутої руки! – намагався жартувати Олександр, виносячи свою чашку
Лідія Петрівна вийшла на балкон, щоб подихати дощем. Літо почалося з теплих злив, гроз із веселками, але жінку нічого не тішило. Ось уже місяць вона жила на новому

You cannot copy content of this page