— Ну чому я буду приходити? Поїсти тобі мати приносила. Постояти в коридорі з тобою? Все можна обговорити по телефону. Я з роботи прийду, мені ще собі поїсти приготувати треба, тебе ж немає, — відмахувався від образ другої половини чоловік
— Ну так, я на нього, можна сказати, натиснула, — каже Ніна подрузі. – Та просто набридло вже жити в невизначеному статусі. Мені був 31 рік, разом жили
— Бачила? Олексій, сусід, джип собі купив, новий! – Денис увійшов у квартиру, роздратовано кинув зв’язку ключів на полицю в передпокої і, не знімаючи взуття, пройшов прямо на кухню, де його дружина готувала вечерю
— Бачила? Олексій, сусід, джип собі купив, новий! – Денис увійшов у квартиру, роздратовано кинув зв’язку ключів на полицю в передпокої і, не знімаючи взуття, пройшов прямо на
— Гришо, подзвони ще раз своїй матері, попроси грошей, – Аделіна жбурнула чоловікові його телефон. Той мовчки покрутив у руках і поклав убік, але дружина не вгамовувалася. — Дзвони, я сказала! Дзвони!!! — Мамо, ну будь ласка, ви ж мої найближчі люди… Хто мені ще допоможе, якщо не ви… Ви ж моя сім’я
— Купи! Якщо ти справжня бабуся, купи-и-и!!! Славко вчепився у величезну пожежну машину, що виблискувала яскраво-червоними дверцятами. — Славочко, у мене немає таких грошей, попросиш увечері батьків, вони
Тиждень радував новий предмет меблів, а потім чоловік напудив на яскраво-жовту оббивку літрів так три. Було зрозуміло, що пляму ганьби можна змити тільки глибоким хімічним чищенням, але образу і розчарування в душі не змити нічим
— Може вам допомогти? Приємний чоловічий голос потішив слух Катерини, а сильні руки підхопили важку сумку, яку вона ледь не впустила від втоми. — Хіба можна жінці такі
— Ти не переживай, твій тато добре заробляє, і грошей у нас на їжу вистачає. Їж, не залишай нічого, якщо хочеш, я тобі ще покладу. Малюк швидко вичистив тарілку, і акуратно поклав ложку на серветку, і знову опустив голову вниз. — Ще будеш
— Доброго дня, мені потрібен Віктор Сергійович. Літня жінка в дверях тримала за руку хлопчика років п’яти-шести і невелику сумку. Малюк із цікавістю озирався на всі боки, розглядаючи
— Грай тут, – із солодкою посмішкою каже колишня свекруха онукові. – А то там у тебе брат усе поламає, розіб’є. Тут ціліше буде. Ні, із собою не віддам, приходь до бабусі й тут грай. А то прийдеш наступного разу, а грати тобі нема в що
— Синові до школи в понеділок, а я його від колишньої свекрухи витягнути не можу, ось це що? Я вже не кажу про те, що вони сіють ворожнечу
— Мама – свята жінка, – кричав розлючений син, – як ти смієш зраджувати її з цією…? — Микита, обирай слова, – спробував зупинити розлюченого сина Василь, але того несло, як озвірілого від болю звіра. — Якщо ти посмієш зруйнувати нашу сім’ю, у тебе більше не буде сина й онуків
Вона виринула з-за рогу, весела, щаслива, і ледь не зіткнулася з ним віч-на-віч. — Привіт, – махнула легко рукою, немов бачилися лише позавчора, і не було некрасивих сцен
На весілля до моєї подруги зібралися, вона обіцяла посидіти з онуком, тоді був він тільки один у нас. І що? Я із зачіскою і у вечірній сукні біля дверей стою, чоловік черевики закінчує чистити, а свекруха дзвонить і каже: «У Свети проблеми великі, не зможу, подробиці пізніше»
— Радіти треба, – усміхається подруга у відповідь на скарги Валентини. – Інші не знають, куди й подітися від настирливої уваги свекрухи. Жартую, якщо що. Валентина справді не
У шістнадцять Соня все-таки зірвалася. Зібравши рюкзак, і сунувши туди своє улюблене плюшеве ведмежа і фотографію батьків, вона сіла в електричку. Але далеко не поїхала. Уже за кілька годин вона уявила собі, як злякається і плакатиме мама, як розхвилюється батько, і бабуся обдзвонюватиме родичів, з’ясовуючи, чи не до них подалася «дитина»
— А зараз Софійка прочитає нам віршик! – голос мами був сповнений такої радості, що Соня мимоволі наїжачилася. Гості пожвавилися, зашуміли, і хтось навіть заплескав у долоні, але
— Це з якої ж нагоди така розкіш? У кого іменини? – Іван непомітно змахнув сльозу. — Немає жодної причини, – здивовано відповіла Іра, – просто вихідний. Та це всього-на-всього пиріжки з капустою. Зараз покличемо маму
Іван поспішав до матері. Він ніс пакет продуктів і пляшки мінеральної води. Раніше мама звично чекала на нього біля кухонного вікна, і махала рукою, як побачить. Але останнім

You cannot copy content of this page