Головна

Автор: Selena

— Зустрів, – повідомив зрадник, – я своє перше кохання Саленко Валю. Валя має гарний вигляд, і регоче – як і раніше прямо. І чогось сталося зі мною. Відчув я заново до неї величезний потяг. Тягне так, ніби вона магніт, а я залізо. Брехати нікому не бажаю. Іду до Валі Саленчіхи (так в селищі її кликали). Вам з Ігнатом залишаю квартиру та все нажите майно. Усвідомлюю, що моя вина в тому, що розпалася наша дружної сім’ї повна. І тому не можу ділити майна, соромно якось. Тільки зубну щітку заберу. Валя також невільна. Теж розлучатися побігла. Вибач і бувай
Життєві історії 0
Розвалився один осередок суспільства. Їхнє прізвище було Котелевець. Жили нормально колись. Дитина десяти років є, Ігнатом кликати. І дім їхній був повною чашею. І жити б Котелевці далі
– Мій син, бувало, на двох роботах був, чи не вантажником підробляв, щоб сім’ю годувати, а ти робиш із себе принципову? Спадщина на дорозі не валяється, подумаєш, чи посміхнутися від неї вимагають старому? Заради сім’ї ми завжди йдемо на жертви, а ти про дочку подумати не бажаєш? Ой, подумаєш, маму її образили колись! Він батько, рідний батько, хоч би що там було, він руку зараз тобі простягнув.  А ти чого хочеш? Щоб твоєму братові все відійшло? З дурної гордині? Совісті немає
Життєві історії 0
Треба помиритися з батьком, спадщина на дорозі не валяється – так говорять чоловік і його мама. Свекруха каже: “Твоєї матері вже немає на світі, їй все одно, а
Пишуть різне, що я стара швабра, що з мене пісок сиплеться. Чесно кажучи, думала, що це якась із колишніх Андрія розважається, хоча він заперечував це категорично, а потім донька майже тими самими словами мене образила, коли ми їх запросили. Ми з Андрієм мешкаємо на моїй території. Коли з’їхалися, чоловік здав свою однокімнатну квартиру, гроші від оренди ділить навпіл: половину вносить до сімейного бюджету зі мною, другу – віддає дочці, у неї є кредит за житло
Життєві історії 0
Мені 50, я залишилася вдовою у 32 роки з двома малолітніми синами на руках. Старшому було всього 5, молодшому 2 роки. З того часу я жила сама, виховувала
А ще сестра дуже любить повчати всіх навколо, у тому числі маму та мене: — Треба готувати на оливковій олії, так корисніше! Ой, навіщо ви купуєте це? Мінтай? Жах яка. Краще б нормальну рибу купили! Ой ні, синтетику я Марійці не купую, це бавовна?  А якої фірми ви вітамінний комплекс Ромі даєте? А овочі краще для малюка купувати фермерські, я в спеціальному магазині беру добірні, нам же для Марійки нічого не шкода
Життєві історії 0
— Ой, а ти не записала свого Романа у студію? – Тут моя сестра Ірина робить великі очі, видаючи мені назву дуже популярного серед молодих матусь певного рівня
— І хто буде за ним дивитися? Я? У мене малюк! Мати моя? А це їй треба? Федю треба годувати, між іншим. Мама нас покликала. Нас, розумієш, мене та її рідного онука! Вона не бере з нас жодної копійки, а Федю ти пропонуєш моїй мамі годувати? — Ну якісь гроші я з ним залишу, – протягнув чоловік Марини, – але що такого? Я не зрозумію? Хлопець моря ніколи не бачив. Колишня зайнята новою дитиною, їй не до нього. Він не маленька дитина, йому соплі втирати не треба. Нехай збуде тиждень чи днів десять, я знову сюди поїду і заберу його
Життєві історії 0
— Я мало не впала, коли його побачила. Дивлюся, у Марини теж зніяковіло в очах, а зять йде і, ніби так і треба, говорить: “Знайомтеся, це Федір”, –
Виявилося, що свекруха розлютилася через залишену в раковині брудну сковороду, вийняла її звідти і віднесла до кімнати сина з невісткою, поставила демонстративно на підлозі. Син Ніни вбіг у кімнату, де було темно, наступив на цю злощасну сковороду і упав. — Виском на край письмового столу, – Ніна і зараз хвилюється, коли згадує, – Діма ще з роботи не повернувся, швидку викликали, поїхали. Лікар із операційної вийшов після всього і сказав, що ще трохи і все, не було б у нас сина. Тут і в мене в очах потемніло, прийшла до тями, вже в палаті
Життєві історії 0
— Не вжилася з невісткою, тепер живу з чужими людьми, – горює Зоя Михайлівна. — Ти що тут сидиш, вітряно сьогодні, я ще з вікна бачила тебе, давно
Валя свекрусі подякувала від душі за наданий дах над головою, син “дякую” сказав, мама не називала термінів, просто рукою махнула: “Живіть”. І перші 2 роки стосунки з Валентиною складалися добре: Юлія Юріївна запросто приходила у гості, зрозуміло зателефонувавши. Могла зайти і щось принести молодим, коли тих не було вдома: ключ від квартири в неї був, а Валя з приводу обшуку свекрухою її шаф не переймалась: жодних таємниць та скелетів у цих шафах не було, та й свекруха не була помічена в порушення особистих кордонів
Життєві історії 0
— А як ще треба було з цим боротися, – обурюється Юлія Юріївна, – чекати, поки безголовість невістки позначиться на здоров’ї моєї онуки? Якщо Валя слів не розуміє,
— Я все пам’ятаю. – У темряві блиснули його очі. – Тітка Зіна каже, що ти забрала життя у батька. А я пам’ятаю, як він ображав тебе. Я тоді дуже злякався. – Вітя замовк. — Я його дуже любила. Ще зі школи. Усі дівчата за ним бігали, а він на мене поглядав. Ти на батька в тому віці дуже схожий, – тихо почала розповідати Анастасія
Життєві історії 0
Мільйон разів вона мріяла, як буде ось так сидіти в плацкартному вагоні, дивитися у вікно. Хотілося скоріше побачити дітей, обійняти їх. Як вони зустрінуть її? Очікування зустрічі часто
— З яких це пір ти їси варення, жук? — А ти також спробуй, тату! Воно із суниці! – не міг зупинитися Степан. Бабуся одразу виставила переді мною тарілку. — Вибачте, а як вас звати? – запитав я, ніяковіючи. — Антоніна. Просто баба Тося. Ти їж, налягай, а то синок у вас спритний. — Так… дружина таке не готує відтоді, як… А ви звідки моє ім’я знаєте? Я начебто не представлявся. — Та як же? Ти мені сказав: «здрастуйте, мене Юрій звати…» — Хіба? — Точно. Старенька дивилася на мене з лукавою насмішкуватістю. Я не знав кому вірити: їй чи собі
Життєві історії 0
Втомленим рухом вона зняла перуку, а я, щоб не бачити її навіть боковим зором, сильніше натиснув на газ. Зосередитися на дорозі… погляд тільки вперед… Я не міг бачити
Тітка Валя – Сашка мати – схопивши коровай, вийшла з дому. Коровай був на вишитому рушнику, зверху, на хлібі, як корона, височіла сільничка. Оточивши господиню хати, родичі тіснилися ближче, ну, а ми зі Свєткою з жадібністю впилися очима в наречену. Ні, брат у мене теж гарний – у чорному костюмі та білосніжній сорочці, з квіточкою на піджаку, високий, чорнявий, кароокий – уся рідня милувалася і пишалася ним. Але ось наречена – це ж для нас зі Свєткою – царівна з казки. Біла довга сукня, з-під якої визирали туфельки, струменіла по її дівочій фігурі; на акуратно покладеному світлому волоссі – весільний вінок, до якого була прикріплена ніжна, як хмара, фата
Життєві історії 0
Гаряче липневе сонце пекло вже з самого ранку. Я ще раз зайшла на подвір’я, де мешкали батьки мого двоюрідного брата; від ґанку до сараю та хатинки – все

You cannot copy content of this page