Мене звати Марія, і з мого батька, Віктора, виходить неабияка образа на свою матір, мою бабусю Надію. Вона вирішила залишити все своє майно мені, ігноруючи дітей від другого шлюбу батька.
Коли батько залишав нашу родину, це було некрасиво. Постійні сварки з мамою через кожну дрібницю, вимоги поділити все нажите за вісім років шлюбу. Навіть мамин велосипед він хотів продати і розділити гроші. Це було просто смішно.
Спочатку я плакала і не хотіла, щоб тато йшов, але під час всіх цих розподілів, які проходили на моїх очах, моя думка змінилася.
Досі пам’ятаю, як батько заходить до мене в кімнату, оглядає її, забирає телевізор і приставку, кидає на мене байдужий погляд і виходить.
Бабуся часто приходила соромити його, вимагаючи, щоб він залишив усе мені і почав нове життя без нічого, як колись з мамою. Але тато її не слухав, обурювався, що він нічого зайвого не забирає, але й своє не віддасть. Бабуся навіть дзвонила його новій дружині, щоб та його присоромила, але безрезультатно.
– Ти уявляєш, вона мені заявила, що повністю підтримує його. Каже, нема чого залишати щось колишній родині! Я й сказала, що тоді все відпишу внучці, – розповідала бабуся моїй мамі.
З того часу я з батьком не спілкувалася. Він кілька разів дзвонив і приходив, але я не хотіла з ним розмовляти. Він зрештою перестав вдавати, що моє життя його цікавить.
Бабуся продовжувала спілкуватися зі мною і з мамою, але з батьком вона так і не налагодила стосунки. На його весілля не пішла і відмовилася бачитися з новою родиною.
Батько образився і сказав, що бабуся може вважати, що в неї немає сина. Так вона й вважала. Розраховувала лише на нашу з мамою допомогу.
Три місяці тому бабуся потрапила до лікарні з інфарктом. Ситуація була серйозна, тому батька теж повідомили. Дякувати Богу, що все обійшлося, бабуся одужала. А тато вирішив познайомити її зі своїми дітьми від другого шлюбу.
Після знайомства онуки почали самі дзвонити бабусі, приїжджати. Спершу здавалося, що це добре, але все змінилося, коли бабуся повідомила їм, що на спадщину вони розраховувати не можуть.
– В мене нічого немає, я вже все переписала на внучку, – сказала бабуся своїм новим онукам.
Вони пішли, а ввечері до бабусі прибіг батько, з’ясовувати ситуацію. Його обурювало, що він і його діти залишилися без спадщини.
У бабусі було дві квартири, дача і гараж. Все це вона переписала на мене, коли мені виповнилося вісімнадцять. В одній квартирі я живу, в іншій – бабуся.
Батько обурювався, що бабуся має ще онуків, але віддала все мені. Бабуся йому відповіла, що це її спосіб відкупитися за те, що вона виховала такого нікчемного чоловіка і батька, який відвернувся від своєї дочки і залишив нас без нічого.
Тепер батько і його діти більше не дзвонять бабусі, не приходять у гості, а ми з мамою продовжуємо допомагати їй, бо вона наша родина.
