Іменини нашого сина видалися дуже неприємними і для нас, а для сина взагалі перетворилися на якесь пекло, – розповідає Поліна. – І найсумніше, що це все влаштувала моя власна мама.
— Якщо чесно, я просто не розумію, як можна просто так повернутися і піти! Ось узяти й так образити свого власного онука! А його сльози її взагалі не зачепили? А ще кажуть, що бабусі онуків люблять навіть більше, ніж дітей! – дивуються на роботі колеги жінки, слухаючи її розповідь.
— Наша бабуся онуків любить, – усміхається Поліна сумно, але не моїх. – У неї в улюбленцях ходять онуки мого брата. А мій – так, прикре непорозуміння. Власне, мого сина вона й образила через дітей Олега.
І цьому жінки теж здивовані: зазвичай усе ж таки ближчі саме онуки від доньки. Але не в цьому випадку. Адже Олег – старший брат Поліни від першого чоловіка матері. Його батька дуже рано не стало, а мама навіть зізнавалася доньці, що за її батька вона вийшла колись, щоб були ресурси саме виховувати її брата.
— Твій батько добре до Олежки завжди ставився, заробляв гідно, от я й подумала, а чому б і ні, – спокійно говорила мама. – А раз новий чоловік, то треба було йому свою рідну дитинку подарувати. Так ти в мене і з’явилася.
Весело, чи не так, дізнатися про те, що ти з’явилася на світ, щоб було комфортно жити братові. Утім, коли Поліні було 13 років шлюб батьків усе ж розпався. Олегу того року виповнилося 22 роки, у чоловікові в мами відпала будь-яка потреба. Батько Поліну не забував, допомагав грошима, нещодавно чоловіка не стало, сім’я з іпотечної однокімнатної квартири переїхала до спадкової двокімнатної.
Мама з цього приводу лише підібгала губи: мовляв, життя несправедливе, Олег собі трикімнатну ніяк не може купити, але ж у нього різностатеві діти, а ви тепер як сир у маслі катаєтеся.
Поліні зараз 35 років, відповідно її братові вже 44. Діти у брата дуже маленькі. Синові 7 років, доньці 5. Обидві дитини з’явилися в другому шлюбі. Перший розпався 10 років тому саме через відсутність дітей.
— Десять років із першою дружиною брат прожив, а дітей так і не сталося. Мама, звісно, звинувачувала дружину, хоча Олег обстеження не проходив, – продовжує Поліна. – Але ось парадокс: у брата від другої дружини з’явилися діти і вони зʼявилася майже одразу ж. Буває. Факт у тому, що мій син на світ з’явився першим. Уявіть: перший онук, а я від мами почула замість привітання: «Ну ось, а Олежка так хоче малюка і все ніяк».
Поліна навіть образилася на матір, кілька місяців стосунки були взагалі напруженими. Але потім якось усе згладилося, мама, думаючи, що онуків від сина вона вже не дочекається, прив’язалася до маленького Єгора, сина доньки. Дарувала гарні подарунки, гуляла, сиділа з ним, якщо донька зверталася по допомогу.
Звісно, коли в брата діти пішли, Єгор відступив на другий план, але все ж видно було, що онук мамі дорогий. Просто в брата діти вистраждані, як вона вважає, а в мене він з’явився одразу і легко, – визнає жінка.
З подарунками мама намагалася чинити по справедливості: однаковою була приблизна вартість і для Єгора, і для його двоюрідних брата і сестри. Ну, хіба що, онучці купували дорогі сукні, ну тут уже Поліна маму розуміє: дівчинку вбирати приємно. І… недешево.
— Але що стосується іграшок та іншого, тут мама намагалася паритету дотримуватися. Єгор другий клас закінчив на високі оцінки, і бабуся пообіцяла, що до дня народження, який у хлопчика наприкінці серпня, вона подарує йому хороший смартфон. Син у нас захоплюється тим, що знімає і монтує ролики про тварин і про друзів. Смішно виходить і цікаво, – продовжує Поліна. – Він користується старим смартфоном чоловіка, але гаджету вже 8 років, можливостей таких на телефоні немає. Щось нове з’являється ж щодня. Та й камеру синові хотілося потужнішу.
Батьки Єгора платять зараз кредит за машину, у Поліни в самої досить старий смартфон, новий тільки в чоловіка, але він йому потрібен по роботі. Купити синові дорогий новий апарат поки не входило в плани подружжя, а той, що дешевше, хлопчикові не підходить: діти зараз чудово в техніці розбираються.
— Ніхто маму за язик не тягнув, із ножем біля горла не стояв, сама пообіцяла. І Єгор був радий, чекав цього. На крутезний якийсь айфон ні ми, ні син не сподівалися, але зараз можна і за адекватні гроші купити хороший гаджет, тисяч за 15-20 – точно! – вважає Поліна.
Кошти в мами є, це донька точно знає. У середині літа вона та її сестра отримали невеликий спадок, якраз виходили на угоду. Мама й обіцяла Єгору подарунок саме тому, що знала – гроші в неї будуть.
Спадщина очікувалася невелика, продавалася половина будинку в області, 300 тисяч мама отримати розраховувала. А онук продовжував знімати свої ролики і загадував повторити особливо цікаві сюжети, але вже з новою і потужнішою камерою.
— Він дні рахував, – каже Поліна. – Ми особливо нічого відзначати не збиралися, але однаково планували і торт, і страви для дорослих, для свекрів, мами, нас.
— А брат і його сім’я до вас у гості не ходять? – цікавиться одна з подруг..
— Ну ось так виходить, що не ходить, – розводить руками Поліна. – З Олегом ми не особливо близькі, а з його дружиною ми ще далі. Напевно вона не погана, просто спілкуватися нам із нею важко і нема про що. До того ж, я прекрасно знала, що вони в серпні, якраз у цих числах, їдуть усі разом на відпочинок до моря.
— А школа?
— Їхній старший ще рік сидітиме, – відповідає Поліна на це запитання. – Там щось окулісти проти того, щоб цього року він за навчання брався. 7 років йому тільки на початку листопада, біди немає, а око в хлопчика опероване.
Поліна тільки після інциденту пов’язала одне з одним, а до цього й подумати не могла, що відпочивати сім’я дорослого працездатного брата їде не на свої гроші, а на мамину спадщину.
А в день іменин онука, бабуся з’явилася з урочистим виглядом, руки з подарунком за спиною, коробочка запакована в блискучий папір. Єгор від душі бабусю розцілував і почав розпаковувати подарунок. На жаль, радість хлопчика тут же змінилася величезним розчаруванням: у коробці виявився не той смартфон.
— Син відразу зрозумів, а ми ні. Потім тільки чоловік розтлумачив, що в цього смартфона і вартість не та, і набір функцій, пам’ять, і камера за характеристиками майже ті самі, що на телефоні, яким Єгор до цього користувався. Словом, копійчана річ, а бабуся дуже конкретно й детально випитувала в нього і марку, і модель, і скільки це зараз коштує.
— Бабусю, але це ж зовсім не те! – розчаровано вигукнув іменинник.
І мама Поліни якось відразу, дуже швидко вихопила в онука подарунок і вибухнула гнівною тирадою:
— Ах, не те! А не соромно тобі в літньої бабусі подарунок клянчити, га? А в бабусі тільки пенсія. Телефон тобі не гарний? Бач ти який! Ще соплі не висохли, а який меркантильний! Тобі не казали батьки, що вимагати подарунки дуже негарно? Ні? І про прислів’я, що дарованому коню в зуби не дивляться, ти не чув?
— Мамо, – спробувала втрутитися Поліна. – Ти взагалі про що? Він нічого не просив, не клянчив, ти обіцяла одне, він чекав, а дочекався зовсім іншого.
— Ну раз я не виправдала його очікувань, то допобачення, – підібгала мама губи і дверима грюкнула. Разом із подарунком онука.
Єгор був засмучений і не зміг стримати сліз. Не стільки через те, що бабуся забрала і той подарунок, який подарувала, скільки через її образливі сльози. Та що там казати, збентежені були всі: і чоловік, і свекри.
— У сина раз у раз на очі сльози наверталися, – каже Поліна сумно. – День народження у хлопчиська, а його, виходить, і обдурили, і образили. Так, ми одразу ж кредитку розблокували, у нас усієї суми одразу не знайшлося, пішли і купили синові телефон потрібний самі. Свекри потім перевели частину грошей на карту чоловіка, сказали, що від них подарунок. Телефон подарували, але образа залишилася. Мама не дзвонить. І до мене навіть не одразу дійшло, на які гроші поїхав відпочивати Олежка із сім’єю. Ну віддала й віддала, зізналася б, якось вийшли б із становища, дитину навіщо ображати?
Що скажете? Є в Єгора і його мами привід для образи? Чому?
