Життєві історії
– Одружуйся, брате, ну або так сходься, нині по-різному можна. Тут ось мода пішла – на молодих одружуються, сам нещодавно дізнався. У місті у нас, знайомий мій, йому
— Ти кабачки куди встромиш? – діловито поцікавився Микола Петрович у дружини. — Та ось же, поруч із гарбузиками, – вказала рукою Тамара. — Гарбузик, гарбузик, – передражнив
Тихо річка шумить, нікому про себе не розповідає. З берега глянеш – спокійна водиця, чиста, в неї подивишся – душа очиститься. Бавляться Софійка та Марійка біля берега –
Дружина поїхала у відрядження, донька у батьків, а Володимир залишився один. Якось навіть незвично. Дружина Марина рідко їздила куди-небудь, але тут колега захворіла, довелося їй виконувати цю місію:
— Ти тільки глянь на це, Льоня! Глянь! Вона досі перечитує цього листа. Невже вона його й досі так кохає? Біля маминої швейної машинки лежав конверт. Сестра Лілька
— У мене весілля, а мама каже, що навряд чи вирветься навіть на годинку, уявляєш, як мені? – скаржиться подрузі Христина. – Наречена, у якої з боку рідні
— Навіть не хвилюйтеся, я в усьому молодим сама допоможу і квартиру віддам бабусину, – запевняла мама нареченого моїх батьків напередодні нашого з ним весілля, – ще чого,
Поліна зовсім перестала впізнавати свого чоловіка. Наче б людину підмінили. Ні за того вона заміж виходила і ні тому у вірності клялася. Михайло перетворився на справжнісінького егоїста, який
– Погано приготувала, мені не подобається, – Володя дивився на салат і старанно вдавав, що йому навіть погано стало. – Не подобається – не їж, – відповіла Олена,
– Все, я від тебе йду! – тільки-но зайшовши у квартиру, сказав Сергій дружині та поліз у шафу по валізу. – Йду назавжди. – Слава Богу, – несподівано