Перед очима стояла маленька сива бабуся. Вона витирала сльози, а потім схилялася перед зовсім юними хлопчиками та дівчатками, просячи вибачення
Шестикласники однієї сільської школи на першому уроці писали контрольну з математики. Вчителька уважно спостерігала за процесом. Раптом двері тихенько відчинилися, і перед хлопцями, які одразу ж підняли очі
— Піца, бургери і картопля фрі на Новий рік – це як у студентські часи, – потирав руки Дмитро. — І я так вирішила, – радісно метушилася Марина. – Зробила попереднє замовлення, просто розставила все на столі й готово. Після відходу гостей мені залишиться викинути в сміття упаковку і пакети. Звіт щодо витрачених коштів готова надати будь-кому, хто цікавиться, чеки лежать на комоді
— Цікаво твоя сестра придумала, – бурчала Яна, вислухавши чоловіка. – Отже, ми маємо фактично заплатити за похід у гості до твоїх батьків? — Не заплатити, а скинутися
– Вони там фастфудами та ресторанами ходять, у столиці… Ти б їм що цікавіше приготувала, а то – борщ. Фу! – Тефтелі ще будуть, салат, он, на майонезі, і млинці, – відповіла Алевтина, – нарізка також … а взагалі відстань краще від мене, дурний старий, без тебе розберуся
– Ну ти й придумала, гостей борщем пригощати, – принюхався чоловік до повітря на кухні. Міцно пахло томатною засмажкою та торішньою капустою. – Вони там фастфудами та ресторанами ходять, у столиці…
Вадим із роботи прийшов у поганому настрої. Йому зателефонувала мама з образою в голосі, висловила: — Завжди до вас добре ставилися, з квартирою допомогли, Ірина в декреті сиділа – у всьому їй допомагали. А ви як стали жити окремо, так і онуків приводити перестали. Батько сумує. І навіть таке сімейне свято разом уже зустріти не хочете
—  Цей Новий рік ми будемо зустрічати з друзями, про все вже домовилися. – Сказала Ірина у відповідь на пропозицію свекрухи зустріти Новий рік разом. Чоловік у розмову
– Бабусю, ось дивлюся на вас – ви, напевно, ніколи не були молодими, – відповіла та, що просила вибачення спочатку, – Не носили спідниць, не кохали, не жартували. З пелюшок були злою пенсіонеркою?
Усі щільненько стоять – як мішки з картоплею. І ось, коли автобус укотре різко загальмував, студентки, що стояли поруч, всі полетіли на бідну Зінаїду. – Триматися, чи що,
Разом із Олексієм Семен прикріпив розетку, підтягнув дверні петлі, зробив ще якийсь дрібний ремонт. Хлопчик активно допомагав і випитував, як і що. Семен зловив себе на думці: «Мабуть, так почуваються чоловіки, у яких є сини. Приємно когось вчити, передавати свій досвід, виховувати. Шкода, дружина мене такого позбавила. Хоча якби не вона, я б навряд чи познайомився з цією сім’єю»
— Ти не потрібен своєму батькові, він не повернеться, – жорстко сказала бабуся. П’ятирічний Олексій заплакав, Тетяна обійняла його і гнівно подивилася на матір: — Навіщо бути такою
— Ой на горі два дубки… – співають уже не мами дорослих дітей, а дівчата, Яна і Катя. — Та й схилились до купки, – підспівують їм хлопчаки, не татусі, ні, хлопці – Костя і Вітьок. Ох, які ж веселощі були, дивляться розгублено діти, а вони й не знали, що батьки можуть так танцювати… А мами, мами немов дівчата стрибають кізоньками і співають, співають, співають… — Нікуди ви не підете місця вистачить усім лягайте спати
З самого ранку Катерина носиться, як заведена. Сьогодні у них будуть гості. Господи, та вона вже й забула, як це, гостей зустрічати, та що вже там і не
Вона розуміла, не засуджувала, не лізла з порадами. Своє б життя прожити, а син зі своїм сам розбереться. Розумний чоловік. Вона і себе, загалом, особливо дурною не вважала. Тільки от якось життя пройшло… Може, і по розуму, але точно не по серцю. У місті, яке вона ніколи не любила, на роботі, яку вона ненавиділа. Добре хоч до чоловіка любов була. Тепер, може, теж є, але скільки її? Перемішалася вона з рештою. Зі звичкою, почуттям обов’язку, турботою. Не відокремити
— Привіт. Як справи? — Привіт. Усе нормально. Кожен ранок Олени Вікторівни починався з дзвінка чоловіка. Це був своєрідний ритуал. Щось середнє між турботою і звичкою. Так, він
А в Люби що? У Люби все просто, від бабусь, від матері навчена готувати, по-селянськи, одним словом. — Любо, а чого ти фіранки нові не повісиш, а то все по-старому в нас. – Петро наступного дня переключився на вишиті фіранки в кухні. Он у Кольки, як у місті, і диван новий нещодавно купили, а ми село – селом
— Скажи чесно, де це тебе так нагодували, що від моєї їжі верне? — Ну, ти скажеш, Люба: «верне». Ситий я, ось і все. У Коляна повечеряли, у
Ніні було чутно, як невістка говорила якісь незрозумілі слова, які явно стосувалися її роботи. Спілкування Віки затягнулося, Ніна сиділа одна з чаєм і свердлила поглядом принесені невісткою пакети. Вони стояли біля холодильника і жінка вирішила зазирнути всередину, не знаходячи сили, щоб контролювати свою цікавість. В одному пакеті вона побачила червону рибу, багет, червону ікру, м’ясну нарізку, ананас та інші фрукти. В іншому пакеті зверху стирчала коробка цукерок, а що було під низом, вона не встигла розгледіти, бо розмови невістки стихли, і вона могла будь-якої секунди повернутися на кухню
Ніні не хотілося залишатися на Новий рік на самоті, але цього разу в гості ніхто не кликав. Зазвичай вона запрошувала до себе сина з невісткою або сама йшла

You cannot copy content of this page