Головна

Життєві історії

Жити вони із Софією змушені були дуже скромно. Бідненько навіть. Отримували від держави небагато, та й на тому добре, старі, утриманці. Але ось квартирка їх останнім часом сильно занедбалася – то кран потече, то труба лусне. Витрати
Життєві історії 0
Семен Іванович погано почувався з самого ранку. Дивно паморочилося в голові й в очах було каламутно. Він, звичайно, сподівався взагалі не прокинутися, але вмирати не збирався. А Софії
Алла потягла чоловіка до картопляної грядки. Серед соковитих, нещодавно викопаних бульб лежав згорток. Боря з подивом роздивлявся іржаві шпильки, голки, сплутане волосся, іржаві дріт і ключ, погнуті леза бритви. Усе це було перемотано товстою чорною ниткою. — Пару годин тому знайшла іржавий підклад. Так злякалася, що одразу в будинок забігла. Не знаю, що робити
Життєві історії 0
— Алло, борщ! – крикнув Борис, заходячи в будинок. — Та постривай ти…, – Алла буркнула собі під ніс, – Борю, біда! Подивися, що в городі знайшла! Алла
— Нічого Зойку не проймало, ні позбавлення кишенькових грошей, ні розмови, ні те, що ґаджети відібрали, ми по-всякому пробували вже, але куди там!  І на облік поставили її в дитячій кімнаті, і могла на кілька днів зникнути з дому, – хитає Інна головою. Тривав цей період років три. Діана примудрилася в 10-му класі залишитися на другий рік, потім пішла, забравши документи зі школи. А у 18 років несподівано поведінка змінилася. Але ж вітчим уже її попередив, що після повноліття вона – на «вільних хлібах»
Життєві історії 0
— Боюся тільки, що молодшенька моя може проговоритися. Вона з Зоєю не особливо дружна. Немов засвоїла ставлення до неї з боку свого батька, – ділиться з подругою Інна.
— Та чим ти мені допоможеш? – сумно усміхнулася Женя, – Ні, Діано, це мій хрест, і мені нести його. Але розумієш… Мені страшно. Я віднедавна почала зриватися на неї, кричати, обзивати… Не зі зла, просто нерви не витримують. А потім так паршиво на душі від того… Ну що я за дочка така, га? Лікарі кажуть, звісно, що вона все одно нічого не розуміє, але мені здається… Я бачу, іноді, рідко, що в неї осмислений погляд. І вона дивиться на мене з німим докором… У такі моменти я почуваюся останньою сволотою, Діанко, розумієш
Життєві історії 0
Діана мовчки дивилася на ще молоду, сповнену сил жінку, що сидить зараз перед нею із застиглим на гарному доглянутому обличчі виразом безвиході й безпросвітної туги, і не впізнавала
Минуло багато років, а вони дружать і досі, хоча обом, з різницею в один місяць, п’ятдесят чотири роки. Олена згадала дитинство, молодість, якусь відчайдушність, що була притаманна їхньому віку в ті часи, коли ще живі були батьки, і в них була дача (хто б знав, що за багато років, Олена сумуватиме за цією дачею, де можна було жити з весни до пізньої осені)
Життєві історії 0
Як добре! Дихати, дихати, дихати! Такий аромат, тут, за містом… повітря восени буває таким незвичайним. Олена знала про це напевно, тут колись була дача її батьків. Ах, знати
У неділю, поки Антоніна ходила до крамниці, та там і затрималася в розмовах із бабами, Федір викотив мотоцикл «їжак» в народі, який був його гордістю, і поїхав на околицю. Дорогою зустрів діда Кузьму, який бездіяльно вештався селом. Він уже встиг, як сам казав, «горючого» купити, тепер залишилося з ким-небудь розділити радість недільного дня. — Федько, стій! – Дід Кузьма показав на «горюче». – Поїхали до мене, поділюся «мікстурою». — Я ж за кермом. — І куди зібрався? — На околицю, – зізнався Федір
Життєві історії 0
Ліс так і вабив. Особливо в спекотні дні. Прилягти б під берізкою, сховавшись у тіні, слухаючи, як дзижчить джміль, і на галявинах розноситься аромат суниць, уже стиглих, ягід,
— А давайте пужнем, – запропонував Павло – задиристий, веселий хлопець. — Сніжком у вікно кинути, або постукати, – одразу схопився за цю думку Сергій. — Ні-ні, так їх не проймеш, – махнув рукою Миколка, – краще у двері стукати, та гарчати, враз розбіжаться. — А краще кожух овчинний вивернути навиворіт, сажею обличчя вимазати і так у вікно постукати або в двері ввалитися, – загорівшись пропозицією, підказав Пашка
Життєві історії 0
Снігу намело до самих дахів. Вдень такий білий, що очі сліпить, і тільки місцями – з блакитним відливом. Уже вдосталь накатавшись на санях, молодь розбрелася по домівках. Та
Батько Соні, Гнат до розмов дружини ставився філософськи: чим би дружина не тішилася, головне, щоб тарілка борщу до його приходу стояла. Обов’язково зі сметаною і пампушками з часником. Після зміни на заводі сил вистачало тільки на вечерю і читання газет. Новини батько читав перед сном, за чашкою чаю, іноді коментував їх вголос і підкреслював олівцями відомості, що були особливо для нього цікавими
Життєві історії 0
Софія колись до нестями мріяла вийти заміж. Боялася залишитися старою дівою. Цей страх вселила їй мати, яка з презирством ставилася до незаміжніх панянок. — Якщо заміж не вийшла,
— Мама мене одна ростила, мама для нас багато хорошого зробила, я мамі обіцяв назвати дитину на її честь ще коли мені років 16 було, тим паче, що ім’я підходить і для дівчинки, і для хлопчика. Що хорошого для сім’ї зробила свекруха? На думку чоловіка Алли, саме мама наполягла на тому самому заповіті бабусі, але ж могла все успадкувати сама
Життєві історії 0
— Приїхала вночі, від станції на таксі дісталася, ми з чоловіком нічого не знали навіть. Речі з собою тільки її, з животом на собі багато не відвезеш, –
Я Катерині відразу сказала, коли дізналася про Андрія – ну навіщо йому потрібна вдова з двома «причепами»? Подумай головою! Ну, чого тобі не вистачає? Навіщо незрозуміло, кого в будинок тягнеш? Він же дітям іграшки приносив солодощі. Так хотів підкупити
Життєві історії 0
Ірина наводила лад у квартирі. Втомилася. Вирішила випити чай із ромашкою. Дзвінок у двері. Цікаво, хто там завітав? Син у відрядженні, і нікого вона не чекала у гості.

You cannot copy content of this page