Життєві історії
Минуло вже п’ять років, як ми зіграли весілля… Мені зараз 60 років, а чоловікові – 65 років… Нічого дивного, що я вийшла заміж у 55 років… У наш час
— Що будемо робити на Новий рік? – запитав Андрій у дружини за тиждень до свята. — А що ти пропонуєш? – не відриваючись від телефону, відгукнулася Ірина.
— Ксюшо, це що таке? Ти що, викинула мамині солоні огірки? — Васю, ну звісно, – зітхнула Ксенія. – Вони давним-давно забродили… І м’які. Їх же їсти неможливо… —
— Ганно, так ти до нас на Новий рік прийдеш? – сестра Ірина поправила шарф і з надією подивилася на Аню. – Діти так скучили за тіткою… —
– Мій чоловік Федір збудував будинок, справжній палац, на два поверхи, з верандою, балконами й навіть двома входами. Я тоді дивувалась, навіщо різні входи, а він пояснив, що
Мій син закохався, і я була щаслива, поки не дізналася, що моя майбутня невістка чекає дитину від іншого. Раптовий дзвінок сина змусив мене понервуватись. Мій єдиний син потрапив у
Ірина поспішала на роботу, вибігла з квартири і мало не спіткнулася через хлопчика. Він спав у неї під дверима. Ірина здивувалася, чому дитина спить у чужому під’їзді? Вона
— Найбільше прикро, що вона сама, як окрема одиниця, нічого з себе не представляє, – вважає Ірина. – Середній фахівець на половині ставки, з дуже середньою оплатою. —
— Чоловіче, а ви до кого? Із-за дверей сусідньої квартири визирнула дівчина, на вигляд років п’ятнадцяти, з обличчям усипаним веснянками. — Я до Анастасії Павлівни. Вона ж тут
— Тітонько Таню, а мама сьогодні приїде? – племінниця Тетяни маленька Емма зранку була засмучена. — Не сумуй, приїде звичайно! Адже вона тобі обіцяла, я це точно чула,