Було, звісно, в дитинстві, бігали чужими садами, – то це пустощі. І то кілька разів було. А тут сусідська дача, з якої вони частину врожаю з абрикоса зняли. Та ще й на грушу задивляються. Ні, Павло, звісно, встромив саджанці – з часом виросте. Але сусідський абрикос… шкода ж, пропадає
Дачу Щербаки купили рік тому. У Павла після п’ятдесяти просто руки свербіли дачею обзавестися. До того ж сільське дитинство нагадувало про себе, про рідну хату і город. Дача
Пам’ятаю її посмішку. Широку, добру. Вона розбігалася промінчиками, заповнюючи всю кімнату. Ходжу в той під’їзд. Здається, що вона вийде назустріч. Як бувало раніше
Скоро поминальний день, коли не стало моєї свекрухи. Погляд зупиняється на фотографії на стіні, де вона з правнуком, моїм онуком. Уривчасто нахлинули спогади. Мені 20 років. Свекрусі трохи
Мій молодший син «каже», що дитині потрібно готувати щодня свіжу їжу без будь-якого інгредієнта з 30, на які в нього алергія. Для цього я маю купити все свіже. Мій чоловік і мій старший син кажуть, що їжа для маленьких – це кашка і пюрешка, і вони не можуть її їсти, тож я маю приготувати щось інше
У мене 2 дітей. Я пішла до лікаря, бо в мене є втрати пам’яті та труднощі, щоб зосередитися. Лікар каже мені, що я повинна спати 8 годин на
Лариса гроші в сім’ю не приносить? Куди ж вона їх витрачає? — Ось і я задалася питанням, куди, – усміхнулася Марина Іванівна, – я ж у цих справах нічого не розумію, то мені племінниця пояснила, що сумочку можна купити за 5 тисяч, а можна і за 50. І джинси за 10. І решта – брендове, та в дорогих салонах. Начебто й не так багато лахміття у Лариси, зате – дорогі. А ще салони, манікюри, укладки, маски та інше
— Та не проти я, щоб син працював, – каже подругам Марина Іванівна, – і підробляє нехай. Він, у принципі, підробляти почав мало не відразу після весілля. Син
Коли ми жити почали разом, то Слава заробляв дуже добре. Я й зітхнула, нарешті можна буде кинути другу роботу і легше буде жити. Але, мабуть, даремно я на це розраховувала. Майже всю свою зарплату Слава відсилав колишній дружині, тож у нову сім’ю він приносив якісь копійки
Олені 33 роки і вона нещодавно розійшлася з другим чоловіком. Точніше один шлюб був офіційним, а другий уже просто цивільним. Ні, вона не навіжена, не скандальна, не нечепура
Нам би, – каже, – п’ять років тому срібне весілля треба було відзначити, ми одружилися 30 років тому. Точно в цей день. Нам усього по 20 років було з Костиком, навчалися разом в інституті
В Ірини та Костика двоє синів, старший став геодезистом, рік тому і він одружився, пара чекає на первістка. А молодший син ще тільки 11-й клас закінчує. — Це
Зайву вагу за її декрет нахом’ячив чоловік Вадим, 35-ти років від роду, програміст, який працює здебільшого з дому, сидить у кріслі і із задоволенням поїдає все, що готувала в декреті його кулінарка-дружина. За діточками доїдав, тільки Юлька весь день крутиться, як білка в колесі, то в магазин біжить, то в дитячий садок за старшим, то погуляти з обома, а Вадик сидить. І жує
Не знаю вже, що й робити, – каже Юлька, – після другого декрету просто караул. Боки вшир їдуть, пузо висить, ходити важко, чудовисько чудовиськом. А тепер ще й
Я була на третьому місяці, коли вона в дикому припадку накинулася на мене з кулаками. Маленька Іринка була в школі, чоловік працював. Я прийшла до тями і зрозуміла, що дитини в мене не буде. З лікарні я поїхала до себе. Іван? Він приїжджав, благав не писати заяву на сестру. На мою пропозицію забрати до себе Іринку-молодшу і жити на моїй території, чоловік відповів відмовою
Моя сім’я розпалася, через два роки після весілля. Мій колишній тепер уже чоловік – прекрасна людина і ми дуже любили один одного. І виною всьому не моя свекруха.
Марина з декрету вийшла. Уже 2 роки працює, але йти від мами колишнього чоловіка не збирається. Гліб розписався з другою дружиною. Йому є, де жити, у дружини двокімнатна. Біда в тому, що Гліб із дружиною навідріз відмовляються приходити до Лариси Юріївни – там же сидить сиднем його колишня дружина
— Не з’їхала і, схоже, не збирається. Чекає, коли я прямо скажу, що час і честь знати, вимітайся! Натяків не розуміє, або робить вигляд, що не розуміє! –
А я мало не завила! Ці відчитки, відливання і відкатки – головна причина того, що ми йдемо на квартиру. — Вона завжди така була, – сумно зітхає мій чоловік, опинившись за дверима, – усе дитинство мене відчитували і порчу знімали. Трохи що – до бабки. Ангіну заговорювати їздили хто знає куди, потім грижу вправляла якась старенька. Потім успішність підвищували наговореною водою, потім від паління заговорювали
Не уявляю, як мій чоловік примудрився вижити у своєму «містичному дитинстві». А ще більший подив у мене викликає запитання: а як він зміг зберегти адекватність і раціональний розум.

You cannot copy content of this page