Життєві історії
Вчора приходив просити моєї руки мій колишній з квітами та ігристим. Два роки, як у розлученні. Так ще й виявився невдоволений тим, що я його не дочекалася, і
— Рідну матір або в село, або на вулицю проганяєте, так виходить?, — запитала я в сина з невісткою. — Мамо, в селі не погано, швидко звикнеш, з
— Жінка, не знаєте, автобус уже пішов? — до зупинки підбіг захеканий мужик. Саме чоловік, років п’ятдесят, у куртці та розтягнутих штанях, на плечі пошарпана сумка. Обличчя просе,
— Саш, не треба, – простягнула руки до чоловіка Наталя. Але ремінь зі свистом розсік повітря й опустився на спину їхнього сина, який здригнувся. Олександр хотів влучити нижче,
З невісткою посварилася. Просто в пух і прах. За всі 7 років, що Ніна заміжня за моїм сином, це вперше. Але й так сказати, надто довго я мовчала.
— Жити без нього не можу-у-у-у, – схлипувала Катерина на плечі в бабусі. Та мовчки гладила дівчину по голові, примовляючи «поплач, поплач, мила». Коли сльози скінчилися, запитала: —
— Можете нічого не купувати. Грошима віддати, – заявила свекруха. — Як грошима? Зачекай. За що віддати? – сторопів чоловік. Надія вийшла з кімнати і тихо прикрила за собою двері.
А побралися Сашко з Олею, коли це було ще непристойно. Було їм тоді по 18 років. А дружили ще з дитинства, з першого класу. Коли у одежі на виріст
Доньці – 12, йому – 22, мамі – 32. Він учора став маминим чоловіком. Вони їй сьогодні про це сказали. Дівчинка зачинилася у своїй кімнаті й цілий день
— Ваші традиції доволі дивні, як і ви самі, Лідія Павлівна! – обурилася Віка. – Я втомилася підігравати вашим… тарганам… — Ось подивишся, будуть сварки в домі, і через