— Зайшла до них днями і навіть настрій зіпсувався, – каже Галина Іванівна, – я взагалі не люблю безладу. Але те, що у сина у квартирі просто язик не повертається назвати так стримано. Кухонний гарнітур весь у бризках та плямах, вікна сірі, у дзеркалі, як вампіри, вже не відбиваємось.
А невістка сидить на дивані, телевізор працює, у неї в руках мобільник, на губах блаженна усмішка і хоч би що.
Невісточку Галини Іванівни звуть Маріанною, мама свого часу мексиканських серіалів надивилася. Живе Маріанна із сином Галини Іванівни вже 5 років. 3 роки пара просто жила у цивільних відносинах, потім розписалися.
— Дітей немає, – журиться Галина Іванівна, – так ні, я думаю, що не через те, що вони не виходять. Швидше за все від лінощів нашої Маріанни. Це ж треба буде відірватися від дивана і повертатися, за немовлям догляд потрібний. І чим займається весь день? Працює в інтернеті, ні кошеня, ні дитини, чоловік весь день на роботі. Я, чесно кажучи, вже пошкодувала, що квартиру на сина переписала. Тепер і не дорікнути, що так загрязнила чуже.
Галина Іванівна намагалася донести до сина думку, що так не можна. Хай би він сказав дружині, що треба займатися порядком вдома, що по квартирі вже й у взутими ходити неприємно.
— У мене немає на це часу, – почув чоловік від Маріанни, – все життя витрачати на те, що перестає бути видно через 15 хвилин? Тобі потрібна куховарка, посудомийка, прибиральниця та прачка, а не кохана?
— Клінінг наймати? – розводить руками Галина Іванівна. – То що там Маріанна заробляє? А син нову машину купити мріє. І потім, клінінг, якщо чистоту не підтримувати, доведеться викликати мало не щодня. У них посуд мився лише тоді, коли закінчувалися чисті виделки з тарілками. Про прання вже мовчу, Маріанна пральну машину завантажить, а речі можуть тиждень киснути за закритими дверцятами. Треба ж піднятися і на сушарку їх розвісити, а потім зняти, погладити та прибрати.
Якось син Галини Іванівна посварився із дружиною на предмет того, що йому вже перед сусідами соромно: вікна брудні, перший поверх, дуже різко їхня квартира виділяється на тлі інших, особливо навесні, коли всі намагаються провести генеральне прибирання.
— Мені важко, – відповіла дружина, – руки потім болять, поперек відвалюється.
— Молода дівка, сором і сором, – винесла вердикт свекруха.
А син зайнявся тим, що накупив у квартиру різної розумної техніки, щоб Маріанна не втомлювалася від домашнього господарства і квартира перестала нагадувати будку старого бомжа.
— Купив робот для миття вікон, сам їздить склом, купив пральну машину з сушкою, купив пилосос, який катається по кімнатах і пил збирає, машину посудомийну придбав, – перераховує Галина Іванівна, – вся квартира в техніці, грошей витрачена сила-силенна.
— І що? Чи стало у невістки чистіше?
-Перший тиждень, – усміхається Галина Іванівна, – невістка навіть інтерес виявила, кожен агрегат спробувала. Чистішим не стало. Всі ці пристрої хороші тільки, щоб підтримувати чистоту, а їм спочатку треба відмити все капітально. Але вікна хоч би відмити і дзеркала.
А потім Маріанна знову вмостилася на дивані. Пилосос стоїть у кутку на вічній зарядці, його навіть не витрусив ніхто. Посудомийка завжди повна посуду, вимитого, але вивантажують тільки тоді, коли раковина переповниться і треба запускати новий цикл, інакше не буде з чого їсти.
— А в пральні з сушкою тепер тижнями лежить суха білизна, – розводить руками Галина Іванівна, – її точно ніхто не свербить погладити і в шафу прибрати. Про нього згадують лише тоді, коли треба щось нове випрати. Про мікрохвильову піч я вже взагалі мовчу.
— Добре хоч їсти готує, – хитає головою приятелька Галини Іванівни.
— Готує, – погоджується та, – тільки. Я вже, грішною справою, гадаю, що й добре, що дітей немає. Можливо синові набридне в свинарнику жити і він на всі боки озирнеться.
— Якби синові набридло, – сказала як відрізала Галині Іванівні двоюрідна сестра, – він би сам міг рукава закотити, та прибрати, білизну погладити, відмити щось. Сама ж кажеш, всього треба викликати один раз клінінг, відмити, а потім тільки кнопочки включати на розумних машинках. Не так це й важко, навіть якщо він працює.
Галина Іванівна образилася на сестру і довго з нею не спілкувалася.
— Чому він повинен це робити? – кипіла вона обуренням. – Він працює, а дружина вдома сидить. Він заробив, грошей приніс, купив техніку, щоби працю господині зробити легше. Решта – справа невістки. Я так вважаю!
А ви погоджуєтесь з цим твердженням?
