Батьки всім знайомим розповідають, як я вдало вийшла заміж, а подруги заздрять. Я раніше теж так думала, поки не дізналася, що чоловік має коханку. Дізналася випадково, оскільки його ставлення до дітей і до мене не змінилося. Спочатку був шок, образа.
Потім я почала думати, як вчинити. Розлучитися та переїхати до батьків із двома дітьми (12 та 14 років) не варіант. Терпіти таке ставлення теж дуже складно, і я вирішила нікому нічого поки що не казати. Може, це швидкоплинне захоплення, через яке не варто руйнувати своє життя.
Але моє ставлення щодо нього різко змінилося. Чоловік став для мене чужим, я почала помічати його недоліки, на які раніше якось не звертала уваги. Він добре заробляє, і я вирішила скористатися цим. Просила грошей на різні потреби та відкладала їх.
Він, відчуваючи свою провину, ніколи не відмовляв. За п’ять років я накопичила пристойну суму, не рахуючи того, що у мене є золоті прикраси, одяг, машина. Старшій дочці чоловік оплачує навчання. І ось тепер я сказала чоловікові, що я подаю на розлучення. Шок тепер у нього.
Я розповіла, що весь цей час я знала про його зраду, а тепер я йду, навіть розповіла, чому не розлучилася раніше. Замість того, щоб вибачитись і визнати свою провину, чоловік почав мене ображати, казати, що я меркантильна особа, яка користувалася його грошима.
Але мені тепер байдуже. Без житла я не залишусь, бо квартиру купували у шлюбі, а ще маю кругленьку суму в банку. Та й працюю я не за гроші, посада хоч і маленька, але зарплатою я задоволена. А в нього тепер є можливість жити з коханкою, не ховаючись.
