– Дарино, привіт! Впізнала?
Дарину навіть пересмикнуло від такого звернення. Взагалі вона у своєму Києві вже давно відвикла від подібного суржику. Однак одразу зрозуміла, хто їй і звідки дзвонить.
– Привіт! Щось хотіла? – невдоволено відповіла Дарина.
– Ой, а як офіційно? Чи не можу тобі просто так зателефонувати? – здивувалася Ксенія.
Ксенія була подругою дитинства Дарини і досі любила згадувати, як вони разом грали у дворі, як одне до одного в гості ходили і взагалі час чудово проводили.
Колись вони навчалися в одному класі та добре дружили. Так само, як і їхні мами. Але з того часу багато що змінилося.
Наприклад, те, що Дарина вже давно живе в Києві і практично не приїжджає до свого рідного провінційного міста. Та й взагалі перед новими знайомими вважає за краще приховувати, що сама звідти родом.
Ось тільки старих друзів точно не обдуриш і вони знають про тебе навіть те, що ти хочеш забути.
– То ти просто так дзвониш чи у справі?
– Гаразд. Я дзвоню, щоб запросити тебе на свій День Народження.
Точно! Він же за тиждень. Однак за великим рахунком Дарині було на це абсолютно байдуже. Адже вона давно живе у Києві та спілкується з людьми зовсім іншого кола.
Чому вона взагалі має пам’ятати про День Народження людини з минулого? Тому зараз вона думала ніби тактовно відмовити.
– Ти знаєш, у мене не вийде.
– Чому?
– Тому що ми з моїм коханим чоловіком летимо на Балі. Тож без мене.
– Дуже шкода… Я думала, що хоч цього разу побачимось.
Телефоном було чути, що ця новина Ксенію справді засмутила.
– На жаль. Якось іншим разом, але це не точно. Гаразд, мені час. Бувай.
Дарина вирішила, що не має жодного сенсу витрачати час на цю розмову. Тим більше вона давно вже вважала, що Ксенія – це тепер людина не її рівня.
Вона давно подорослішала і треба спілкуватися з людьми, які відповідають тобі. Втім, такими вона вважала все коло спілкування свого чоловіка Максима.
Дарина була впевнена в тому, що їй пощастило з ним. Подумати тільки все як у казці. Приїхала вчитися до Києва, вступила на бюджет і вдало вийшла заміж за заможного чоловіка.
Але чи справді її життя було схоже на казку? Одного разу їй самій довелося в цьому засумніватися. Причому саме в той момент, коли вона на це ніяк не очікувала.
– Максиме, ти куди?
– У сенсі куди? На роботу.
– О дев’ятій вечора? – здивувалася Дарина.
– Так. Є одна важлива справа.
Дарина була вражена таким поворотом подій. Так, її чоловік був тим ще трудоголіком, але зазвичай дотримувався позиції, що відпочинку потрібно приділяти достатньо часу.
Інакше ніякої енергії не напасешся, якщо працюватимеш цілодобово. Тому її дуже здивувало, що, прийшовши з роботи, він знову туди зібрався.
Вона вирішила, що має сенс за ним простежити і налаштувала для цього на його телефоні одну програму, доки той був у душі. Як тільки Максим пішов, вона вирішила простежити за ним через цю саму програму, чи справді він прямує на роботу.
Через короткий час вона зрозуміла, що чоловік її обдурив. Тому що по геолокації він зараз не в офісі своєї компанії, а в якомусь житловому будинку.
Дарина вирішила не зволікати та перевірити чоловіка на чесність. Викликала таксі та вирушила за вказаною адресою. Дзвінок у двері і тут їй відчиняє та, кого вона ніяк не очікувала побачити.
– Аріна?
– А що ти тут робиш?
Аріна була бізнес-партнером Максима, і Дарина з нею була знайома. До того ж, із цією дівчиною вона часто бачилася на різних бізнес-заходах.
Дарина чудово знала, що Аріна самотня дівчина, але навіть і припустити не могла, що все так може закрутитись.
– Я знаю, що Максим тут. Ніхто мені нічого не хоче пояснити?
– А маємо? – почувся голос чоловіка.
Дарина зрозуміла, що не помилилася, коли на порозі квартири Аріни побачила його у досить непристойному вигляді. Відразу стало зрозуміло, чим вони тут займалися і від чого їх відвернула його дружина.
– Що це означає?
– А ти не здогадуєшся? – посміхнулася Аріна.
Тут Максим її перебив і вирішив сам з’ясувати стосунки зі своєю дружиною.
– З чого ти взагалі вирішила, що я маю тобі щось пояснювати?
Дарина була просто шокована такою заявою.
– Тобто ти мені зраджуєш ось із цією пані і вважаєш, що це нормально?
Звичайно ж, Дарина чекала виправдань і, як мінімум, вибачень на свою адресу. Проте здобула зовсім інше.
– По-перше, не з цією, а з Аріною. По-друге, навіть на краще, що ти дізналася. Давно збирався тобі розповісти. Тому можеш збирати свої речі і викидатися з моєї квартири.
Дарина ще довго стояла перед зачиненими дверима і не могла повірити, що це відбувається з нею. Їй завжди здавалося, що у них з Максимом було сильне кохання та міцна родина.
Але як же вона помилилася … І сьогодні в цьому переконалася. Найприкріше було те, що згідно з їхнім шлюбним договором, на який погодилася по дурості, вона не мала права на майно чоловіка.
Тому й вийшло так, що залишилася у розбитого корита і ні з чим. Дарина поняття не мала, що їй робити і як жити далі. Адже за фактом попри наявність вищої освіти вона перестала працювати.
Максим переконав її в тому, що немає жодної необхідності виходити на роботу і обов’язок чоловіка утримувати свою дружину. Тому тепер вона залишилася без грошей і лише з однією валізою своїх речей.
Єдиним виходом було повернутися до свого рідного міста і почати нове життя там. Все буквально валилося з рук, але треба було щось робити.
Не жити їй за рахунок батьків, зарплата яких залишає бажати кращого. Дарина йшла вулицею і була занурена у власні думки, як почула знайомий голос.
– Дарино, чи ти? А говорила на Балі збираєшься.
Дарина побачила, як їй назустріч іде Ксенія.
– Так, не вийшло…
– А я то думала, ти там купаєшся, засмагаєш, усі справи.
Тут Ксюша побачила, що на очах Дарини виступили сльози. Вона тільки зараз усвідомила, з ким у результаті полетів туди відпочивати Максим і чому все так вдало йому склалося.
Ось тобі й люди з вищого суспільства, з яким так прагнула спілкуватися Дарина, і які виявилися їй просто не по зубах.
– Агов, ти чого?
Тут Дарина вже не витримала і розплакалася в голос. Хотіла було щось вигадати на своє виправдання, але довелося розповісти старій подрузі все як є.
У будь-якому разі рано чи пізно вона дізналася б правду від своєї матері, з якою дружила мати Дарини. Та й навряд чи хтось повірить, що вона з доброї волі захотіла повернутися до свого рідного міста та відмовитися від розкішного життя у столиці.
Ось козел який! І це теж стерво. Шкода мене поряд не було. Я б їй коси повисмикувала!
– Та нічого б ти не зробила, Ксенія.
– Ще як би зробила. Зачіску б точно їй зіпсувала.
У цей момент до Дарини нарешті дійшло, хто в результаті завжди їй був вірною і відданою людиною, а хто тільки таким вдавався. Дарина зрозуміла наскільки винна перед своєю подругою і вирішила за все вибачитися просто зараз.
– Ксенія, ти пробач мені.
– За що?
– За зарозумілість мою. Я тільки-но почала столичним життям жити, так зовсім про тебе забула.
– Так, гаразд, кинь ти.
– Ні, правда, я думала, що вибралася на новий рівень і стала успішнішою за вас усіх. А за фактом – сіла в калюжу.
– Хто не помиляється? Найголовніше, що ти зараз це усвідомила та зробила правильні висновки. Адже так?
– Так, – погодилася з нею Дарина.
– До речі, у мене за 3 дні День народження. Ти прийдеш?
– Так, звичайно.
– Чудово! Тоді на тебе чекатиму. І це, не забудь узяти з собою гарний настрій – усміхнулася Ксенія та тепло обійняла подругу.
З цього моменту Дарина зрозуміла, що не варто переоцінювати чи принижувати своє коло спілкування, щоб не було розчарувань та помилок. А ще не варто жити в ілюзії та видавати її за реальність. Куди краще бачити реальну картину того, що відбувається.
