Мені 32 роки, двоє дітей, чоловік. Почну з того, що в школі закохалася, була популярна, але в себе не вірила, зараз я розумію через що занижена самооцінка і проблема інтимного характеру, не можу повністю розслабитися, я весь час у напрузі.
У школі закохалася в хлопця старшого за мене на 2 роки, він був замкнутий і мовчазний. І ось на дискотеці він раптом запрошує мене на танець, я пам’ятаю, що відчувала такий затишок та спокій у його руках, якого я більше ніколи не відчувала.
Раптом він поцілував мене в щоку, моєму щастю не було межі, я підняла очі, щоб відповісти взаємністю і бачу, що він не тверезий. Я втекла від нього, він шукав мене, та я з ним не побачилася. Поговорити нам так і не вдалось.
Минав час, його життя склалося таким чином, що він поїхав з міста, а я залишилася тут. Зустріла хорошу людину, вийшла заміж, але відразу спіткало розчарування, оскільки чоловік нічого не хоче робити, а я вже чекала дитину, і заради дитини я набралася терпіння, щоб змінювати сімейне життя на краще.
Я не можу сказати, що все дуже погано, але кожне дрібне досягнення мені дається непосильною працею. Потім з’явилася друга дитина. І ось тут усе почалося.
Мої батьки або дивляться на мене з жалем, що я як ломовий кінь вічно в праці, або пиляють, що я все роблю не так, чоловік особливо не думає допомагати. Почав грубіянити, настрій його змінювався швидко і часто, з дітьми проводив мало часу, допомоги мало.
І тут я випадково зустрілася із цим чоловіком. До чоловіка я не мала нікого. Зі шкільним другом ми просто спілкувалися, мені було цікаво, як поживає, він сказав, що одружений, двоє дітей, живуть у мирі та злагоді.
У міру спілкування ми ставали ближчими, і одного разу зізналися в симпатії одне до одного. Він не казав, що любить мене, а я просто прив’язалася, але не думала лізти до їхньої родини.
Спілкування з ним приносило мені стільки радості та сил, що я розквітла. Це всі навколо помічали, з’явився вогник у власних очах. У результаті зрадила чоловікові, але руйнувати його родину не збиралася, сподівалася, що й надалі спілкуватися будемо дружньо, але він зник, заблокував усі контакти.
Справа в тому, що під час нашої близькості я так хвилювалася, що не змогла повністю розслабитися, його це збентежило, і він сказав, що це не його проблема, вся його ніжність і підтримка зникли, і я просто врізалася в його егоїзм.
Чоловік не знає про зраду, у цей період я випадково побачила, що він дивився телефони дівчат легкої поведінки. Ми не розійшлися, чоловік став ніжнішим до мене, але це після стільки образ, що все й не опишеш.
Я майже рік ходжу не посміхаюся, часто плачу, я перестала вірити в себе та свою жіночність, я не відчуваю опори з боку чоловіка із весілля, повністю розчавлена. Я намагаюся вийти з цього стану, але не виходить і поговорити ні з ким не можу.
