Літо. О п’ятій ранку. Я прокидаюся від гучного гуркоту. Звук, ніби хтось пиляє залізо циркуляркою із величезними зубами. Затикаю вуха подушкою, намагаючись заснути.
Наступного дня – повторення. Тільки “майстер” розпочав роботу на 10 хвилин раніше.
Третій день. Вибігаю на вулицю, готовий до рішучих дій. Тиша. Тільки птах злітає з даху.
Задумавшись, зауважую: час “роботи” майстра ідеально збігається з світанком. Підозра падає на птаха, якого до ладу розгледіти не встиг.
Четвертий день. Будильник за 15 хвилин до світанку. Тихо виходжу і бачу: дятел, сівши на металеву трубу, довбає її з шаленою силою. Недаремно я подумав про циркулярку! Кидаю камінь – промахуюсь. Дятел дивиться з презирством і відлітає.
Інтернет підказує: дятли довбають удома, якщо чують жучків у стінах. Але навряд чи він намагався дістатися жучків крізь залізо. Другий варіант – позначення території та залучення самок. Чим гучніший стукіт, тим привабливіший самець. Моя труба стала ідеальним інструментом і дятел явно не збирався припиняти свої ранкові концерти.
Починаю з ним боротися. Каміння, крики – все без толку. Дятел продовжує довбати. Купую дитячу водяну іграшку і стріляю в неї струмком води. Він летить від несподіванки. Але наступного дня перебирається на другий бік труби, щоб я його не бачив. На третій день, розправивши крила, приймає водяний “душ” і продовжує довбати.
Визнати поразку – принизливо (хоча я вже звик зустрічати світанок в очікуванні дятла). Вирішаю перехитрити його.
Дятлові важливий звук. Обкладаю трубу шматками пінопласту, закріплюючи їх металевою сіткою. Вперше за довгий час перед світанком я виходжу на вулицю в передчутті перемоги. Дятел прилітає, сідає на трубу і б’є дзьобом. Тиша. Він невдоволено крутить головою, пробує інше місце. Результат той самий. Пінопласт товстий (упаковка від телевізора), розбити його та витягнути з-під сітки (або порвати сітку) у нього не виходить. Помучившись два дні, він летить назавжди.
Я знову сплю спокійно. Довів (принаймні собі), що розумніший за дятла.
А у вас були схожі ситуації ?
