Мене звати Оксана, мені 29 років. Рік тому я вийшла заміж за Ігоря, і ми щасливі разом, незважаючи на всі труднощі. Живемо в Львові в його квартирі, разом з його мамою та молодшою сестрою. Львів — чудове місто, але оренда житла тут дуже дорога, тому ми вирішили переїхати до Ігоря, щоб заощадити.
Спочатку все було добре, його мама і сестра прийняли мене як свою. Проте з часом почали виникати труднощі. Ми з Ігорем продовжували вести свої фінансові справи окремо, як і до шлюбу.
Я почала купувати багато продуктів і готувати, хоча у мене повна робоча тиждень з одним вихідним. Це стало мене втомлювати, але я намагалася бути гарною дружиною.
Я купувала все для господарства: від мийних засобів до продуктів. Але незважаючи на це, я не могла позбутися від неприємного відчуття.
Я бачила пари в супермаркетах, які разом робили покупки на тиждень. А у нас такого не було. Я їздила сама, вибирала, розплачувалася, а Ігор тільки забирав мене на машині з пакетами.
Мама Ігоря також купувала продукти і готувала. Він їв то її їжу, то мою. Вона завжди казала мені брати її страви, але я надаю перевагу здоровішій їжі. Вона готувала макарони з сосисками, гречку з сосисками, жирне м’ясо або дуже солоний суп. Я їла її їжу тільки тоді, коли не встигала приготувати свою.
Я не знала, як діяти далі. Продукти зараз дуже дорогі, і я витрачаю на них значну частину свого доходу. Я питала Ігоря про вартість комунальних послуг, але він не говорив точної суми. Трикімнатна квартира — це великі витрати, але мені здавалося, що на продукти я витрачаю більше.
Мене турбувало те, що Ігор не давав мені грошей на продукти і навіть не питав, чи вистачає мені грошей на їжу. Іноді мені дійсно не вистачало, і я почувалася незручно, не знаючи, як про це говорити.
Одного вечора, коли ми сиділи на кухні, я вирішила, що більше так не можу жити. “Ігор, нам потрібно поговорити,” — почала я. Він подивився на мене з цікавістю. “Мені здається, що наші фінансові питання потребують обговорення. Я багато витрачаю на продукти і господарські потреби, але мені не завжди вистачає грошей. Ти не цікавишся, як я з цим справляюся.”
Він задумався і сказав: “Я розумію, що продукти і комунальні послуги — це великі витрати. Я думав, що покриваю свою частину, оплачуючи квартиру і комуналку.”
“Але я також багато витрачаю на господарство,” — відповіла я. “Я готую на нас двох, купую продукти та багато іншого. Мені здається, що ми повинні бути більш прозорими в наших фінансах.”
Ігор кивнув: “Ти права. Давай спробуємо разом вести бюджет і планувати витрати. Я не хотів, щоб тобі було важко.”
Ми домовилися разом їздити за продуктами, обговорювати витрати і ділити фінансові обов’язки. Це був важливий крок у наших стосунках, і я відчула, що можу говорити з ним відверто.
Минуло кілька місяців, і наша фінансова ситуація стала більш стабільною. Ми разом їздили за продуктами, планували бюджет і обговорювали всі витрати. Ігор став більш уважним і турботливим, цікавився, як мені живеться і чи вистачає мені грошей.
Проте проблеми з їжею, яку готувала його мама, залишилися. Я продовжувала готувати здорову їжу для нас, а він іноді їв її страви. Ми намагалися поважати смаки одне одного і не створювати напруги в домі.
Одного вечора я вирішила поговорити з його мамою. “Лідія Петрівна, мені дуже подобається, що ви дбаєте про нас і готуєте смачну їжу, але я надаю перевагу більш здоровій їжі. Може, ми зможемо разом знайти рецепти, які підійдуть усім?”
Вона здивовано подивилася на мене, але погодилася спробувати. Ми разом готували нові страви, і це стало цікавим досвідом. Ми стали більше розуміти одне одного і знаходити спільну мову.
Наші стосунки з Ігорем стали міцнішими. Ми навчилися вирішувати проблеми разом, обговорювати все відкрито і чесно. Я зрозуміла, що важливо не боятися говорити про свої почуття і потреби, і що справжні стосунки будуються на взаєморозумінні і підтримці.
Минув час, і я усвідомила, що незважаючи на всі труднощі, ми змогли зберегти любов і повагу одне до одного. Ми продовжували працювати над собою і своїми стосунками, стараючись зробити наше життя кращим кожен день.
