Моєму сину Артему нещодавно виповнилося 20 років, і він почав зустрічатися з жінкою, яка старша за нього на сім років. Її звати Олена, і їй 27 років.
Коли я дізналася про це, то одразу ж почала переконувати Артема подумати про те, що різниця у віці може стати проблемою, але він був непохитний.
Артем заявив, що він вже дорослий і здатний самостійно приймати рішення стосовно свого особистого життя. Мій чоловік, Сергій, зайняв нейтральну позицію.
Я бачила, що йому теж не подобається ця ситуація, але він, можливо, не хотів псувати стосунки з сином або просто проявив чоловічу солідарність.
Мене ж ця ситуація сильно турбувала, особливо коли я дізналася більше про сім’ю Олени. Її батьки давно розлучені, а мати, як кажуть, схильна до дна пляшки.
Хоча вона й не гуляка, але це не той образ, який я уявляла собі для майбутньої невістки. Я завжди сподівалася, що Артем вибере когось із благополучної родини, з гарними манерами та освітою.
Артем навчається в університеті, і його кишенькові витрати покриваємо ми з чоловіком. Останнім часом він став просити все більше грошей, і я здогадуюся, що велика частина цих коштів йде на Олену. Це викликає у мене невдоволення і відчуття, що мій син потрапив під вплив жінки, яка його використовує.
Вчора ввечері Артем прийшов додому і заявив, що вони з Оленою вирішили жити разом. У них немає свого житла, тому він запропонував два варіанти: або вони будуть жити у нас, або у її матері. Я не могла навіть уявити, щоб ця жінка жила з нами під одним дахом, але думка про те, що Артем може піти до неї і її матері, здавалася мені ще гіршою.
Сергій запропонував компроміс – зняти для них квартиру і оплачувати оренду, сподіваючись, що самостійне життя покаже Артему, що ця жінка йому не пара. Але я сумнівалася в правильності цього рішення.
Артем одного разу привів Олену додому, щоб познайомити нас. Вона справила на мене негативне враження: замкнута, одягнена скромно, працює продавцем у магазині. Артем навчається в університеті, і я боюся, що він може кинути навчання, щоб працювати і забезпечувати їх.
Я вирішила поговорити з Оленою відверто, сподіваючись переконати її, що їй варто знайти собі хлопця її віку. Але я боялася, що вона розповість про цю розмову Артему, і тоді він не пробачить мені втручання в його особисте життя.
Поради я ні в кого не питала. У мене є багато подруг, але я знаю, що для них це буде тільки привід для пересудів, і чутки розлетяться миттєво. Я все ще сподіваюся, що Артем зрозуміє, що Олена не та жінка, яка йому підходить, і знайде собі дівчину, гідну його.
Можливо, я не права, і судити мене можна суворо, але я щиро переживаю за свого сина і хочу для нього тільки щастя. Мені хочеться, щоб у нього була нормальна сім’я, щоб він не витрачав свої найкращі роки на жінку, яка, як мені здається, тягне його вниз.
Минуло кілька тижнів, і ситуація не покращилася. Артем продовжував бачитися з Оленою, і щоразу, коли він повертався додому, я бачила, як він стає все більш зануреним у свої думки. Мені здавалося, що він починає віддалятися від нас.
Одного разу я зустріла його в магазині. Він виглядав втомленим і пригніченим. Ми поговорили, і Артем зізнався, що йому нелегко. Виявилося, що Олена дійсно чинила на нього великий тиск, вимагала все більше уваги і фінансової підтримки.
Я зрозуміла, що не можу просто стояти осторонь і чекати, поки все саме собою вирішиться. Ми з Сергієм вирішили запросити Артема на сімейну вечерю і обговорити ситуацію. Сергій підтримав мене, хоча і намагався залишатися об’єктивним.
На вечері ми постаралися створити теплу атмосферу і вислухали Артема. Він розповів про свої проблеми і сумніви. Зрештою, ми запропонували йому повернутися додому і дати собі час усе обміркувати.
Артем погодився. Він повернувся до нас, і ми підтримували його як могли.
Він продовжив навчання, і поступово його стосунки з Оленою зійшли нанівець. Я не раділа її зникненню з його життя, але була вдячна за те, що мій син знову знайшов себе і став упевненішим у своїх рішеннях.
Ця ситуація навчила мене важливому уроку: не можна насильно утримувати або віддаляти людей від тих, кого вони люблять. Треба дати їм можливість самим зрозуміти, що для них краще. І цього разу доля була на нашому боці.
