Мене зачепили переживання автора історії про хворобу та догляд мами. Моя бабуся жила у передмісті, де на сусідніх вулицях також проживали її сини із сім’ями. Вона, загалом, була досить здоровою та активною, господарювала, але якось сильно застудилася і злягла.
Ми відразу ж поїхали її відвідати, а до нашого приїзду до будинку бабусі прибула тітка з усім своїм численним сімейством. Типу всі вони приїхали доглядати за хворою, а насправді влаштовували у дворі шашлики, пікніки, шуміли, і цим лише доводили мою бабусю, яка потребувала повного спокою.
Загалом здалося, що у бабусі лише слабкість, ні в кого навіть сумніву не було в тому, що вона обов’язково видужає, тому ми поїхали, щоб не товпитися. Мама щодня дзвонила бабусі, але телефон піднімала тітка і постійно запевняла, що бабуся зараз спить, їй краще, але не варто напружувати її розмовами та дзвінками, доглядати їсти кому, тож щодня відвідують дядьки з родиною.
Одного дня зателефонувала дружина дядька, і повідомила, що бабуся дуже чекає на мою маму. Мама відразу почала збиратися, готова була виїхати, але їй знову зателефонувала тітка і наполегливо зажадала не приїжджати, мовляв, бабуся чудово почувається, а сама тітка проводить генеральне прибирання в будинку, тому їй не потрібні зайві люди, тож повно народу .
Як потім з’ясувалась, тітка ще й відчитала невістку за дзвінок моїй мамі. Мама забарилася, не знаючи, що робити, але ввечері таки вирішила поїхати. А коли вона дісталася, виявилося, що бабусі не стало десь годину тому.
Бабуля так чекала на приїзд старшої доньки і не дочекалася! Досі мама корює себе, через переживання у неї виникли проблеми із серцем. Я вважаю, що в цьому винна тітка, але мама все одно мучить себе, що послухала її. Вже минуло 15 років, а мамі й досі боляче.
