П’ять років тому я одружився з молодою дівчиною. Я набагато старший за неї. За рік у нас з’явилася чудова дочка. На той момент, я керував однією з великих компаній, дуже багато працював, багато перебував у відрядженнях, оскільки ця робота мені дуже подобалася, та й дохід був досить високий.
Скажу, що на момент початку нашого спільного життя я вже мав усе для забезпеченої сім’ї. Дружина на початковому етапі також працювала в цій компанії, і мені здавалося, що їй це подобалося, вона постійно підвищувала свою кваліфікацію, шанувала колектив.
Після появи дитини дружину ніби підмінили. За будь-якого дрібного конфлікту, вона вже збирала валізи, і тікала до мами. Спочатку я намагався її повертати, приймав провину на себе, але потім зрозумів, що це вже гра на почуття. У 2020 році трапилася пандемія, і так вийшло, що з дружиною ми опинилися у різних містах.
Вона з дитиною вкотре жила біля тещі. Відносини у зв’язку були хороші, але щось мене турбувало в її поведінці. Я намагався розпитати, в чому річ, і ось через три місяці я почув, що вона не збирається повертатися, і хоче розлучитися. Мені довелося якось виявити спокій і все ж таки переконати дружину повернутися, і спробувати виправити наші стосунки. Теща була проти.
З першою нагодою, пересування в пандемію, я організував приїзд дружини з дитиною додому. Зустрів їх як бажаних, але відчував, що повернулася зовсім інша дружина. Особливо у ліжку. Вона була не зі мною. Пізніше почалися, не зрозумілі для мене вимоги, що працювати вона вже не хоче, виділяй їй щотижня грошей на її особисті потреби, як це робить чоловік її подруги, почала випивати, хоча раніше не хотіла. Стала зухвалою в розмовах.
Та я, і не вимагав, щоб вона із заміжжя працювала, це була її ініціатива. Щодо грошей, то візьми їх, як мовиться в тумбочці, тільки скажи про це. У всьому іншому, відпочинок, машина, одяг, вона була забезпечена краще за її подруг. Що я ще помітив, то це постійні її відлучення до туалету або в іншу кімнату при постійних дзвінках або повідомленнях на її телефон.
Телефон постійно в руці на беззвучному режимі. Я зовсім не ревнивий чоловік, і дозволяв багато дружині, довіряв. Але коли є конкретний привід, у мене виникають конкретні питання. Все це призвело до того, що ми вирішили пожити окремо, і потім розійшлися, і вона знову поїхала до матері. Із дочкою, як завжди це буває, нас розлучили, навіть для спілкування.
Через деякий час я дізнався, що мої здогади про зраду дружини в момент пандемії були обґрунтовані. Вона завела собі роман із одним молодим, гарним хлопцем, який теж був одружений, і просто мріяла розвести його з дружиною, щоб бути разом. І хто ж, як ви вважаєте, її здав?
Звичайно ж, найкращі подруги, які не можуть без заздрощів дивитися на свою подругу, якщо їй добре. Усе підлаштували так, щоб я дізнався. Відразу скажу, що це не чутки, а докази у всіх подробицях, про які я не писатиму. Я дуже любив її, переживав цей факт, був у глибокій депресії, жити не хотілося.
Хочеш, іншого, закінчи красиво з колишнім та йди, радуйся новому життю. Так ні, потрібно зробити якомога болючіше. Стільки бруду, і невтішних слів вона і теща наговорили на мою адресу своїм подругам, рідним. Дозволяла і їм на мою адресу висловлюватись.
Все це я пережив. Зараз три роки один, не хотів більше інших відносин. Ось тепер, коли минуло три роки, моя колишня, нічого не домігшись в особистому житті, а тим більше з тим, кого вона так хотіла (погрався і покинув), позбавшившись дитини, яка була від нього, працюючи не зрозуміло, де і ким, виявляє бажання повернутися до мене.
Каже, що шкодує, що слухала маму та подруг, припустилася помилки, дитина дуже любить батька і хоче до нього (це справді правда, не слова мами), хоче забути про всіх і все, і жити тільки нашою родиною.
Вона, мабуть, готова забути всіх і все, а Я? Все, що я розглядаю як позитивне, то це повернення дитини. А як жити із колишньою дружиною? Як забути, зраду, зраду? Як вона собі уявляє, щоб завтра я спокійно дивився в очі тим, кому вона дозволяла погано думати про мене, чи я завтра для них знову буду гарною людиною?
Як мені з’являтися завтра в її місті, де мене всі знають (я публічна людина в цьому місті), ходити з нею щасливим за ручку, і відчувати, що на тебе дивляться, як на обдуреного, шукати в кожному, що це її колишній коханець? Достеменно знаю, що не зможу пережити цього.
Цікаво, чи вона це розуміє? Як усе це уявляє? Спочатку мені зрадила, зганьбила, а потім разом, як ні в чому не бувало? Дурне запитання: «чому вона думала раніше?».
