Рідне Слово – Сторінка 127

Життєві історії 0

— Мамо, а навіщо нам прабабуся, якщо у мене є бабуся Олександра і бабуся Любов? — заявила Ліза з претензією в голосі, наче щось не розуміла. — Як навіщо?! Вона моя рідна бабуся, а для тебе — прабабуся, в гості їде побачитися. Я ж розповідала тобі про неї

Ліза посадила свого улюбленого ведмедика в крісло і пригрозила йому пальчиком: — Ось тут

Життєві історії 0

— Я… Я вам дуже вдячний. Ось, візьміть, будь ласка, — хлопець дістав усі готівкові гроші – близько трьох тисяч. — Не треба, — Сергій відсторонився. — Мені не гроші потрібні. — Але чому? Ви ж могли просто залишити гаманець собі… — Не моє, — просто відповів чоловік. — Іди давай

— Максиме, зізнайся, навіщо тобі це? — колега уважно дивився на Максима, — немає

Життєві історії 0

— Ми не винні, що закохалися одне в одного, — запевняв її Дмитро, наче відмахуючись від провини. — Не треба було від’їжджати так надовго. Катерина не пробачила ні Дмитра, ні подругу. Вона не вимовила ані слова: просто зібрала свої речі й поїхала. І вони не спілкувалися довгих двадцять років

Коли Віра запрошувала Катерину в гості, вона плекала надію повернути втрачену дружбу, а не

Життєві історії 0

— Хочу привітати тебе. Я сьогодні була в жіночій консультації. Шість тижнів. Скоро ти станеш батьком нашої другого дитини. Степан здивовано подивився на дружину: — Ти збожеволіла! Я не хочу! Нам одного сина вистачить! Озирнися навколо, яке життя важке, а ти придумала другу дитину

Пізній вечір п’ятниці. Сина Тимка Олена відправила спати, хоч він і опирався, адже завтра

Життєві історії 0

— Ну, як твої справи, двічі бабусю? — з порога усміхався Єгор Сергійович, — вся в бігах, у турботах… Так, не дожив мій син до весіль дочок. Але й не думав, напевно, що твої улюблені дівчатка так тебе ображати стануть. — Та що ти таке кажеш? З’їхав з глузду зовсім, чи що, Сергійович? — замахала руками Надя, — у нас все добре

Надія Іванівна була щаслива у шлюбі. Жили вони з чоловіком мирно й спокійно, виховували

Життєві історії 0

— Привіт, імениннице! — радісно вигукнула Марина, почувши в слухавці слабке «алло?» давньої подруги, — з ювілеєм тебе! 50 років — не жарт! Життєвого досвіду вагон і ще пів життя попереду! Радості тобі! Щастя! Здоров’я

— Привіт, імениннице! — радісно вигукнула Марина, почувши в слухавці слабке «алло?» давньої подруги,

Життєві історії 0

Наближалася ніч, а мати так і спала. Оленці здався підозрілим її довгий сон. Вона підійшла до неї, торкнула за плече й зрозуміла, що мати вже ніколи не прокинеться. Всіма скорботними клопотами займалася тітка Галина. Оленка не плакала, їй стало легше без матері. Щоправда, вона про це нікому не говорила

Оленка повернулася з коледжу. Вчилася вона на перукаря. Мати спала на дивані, відвернувшись до

Життєві історії 0

— Там одкровення, фантазії різні. Я думала, що такою дурницею хлопці страждають у підлітковому віці, а виявляється, ні. Дорослі сімейні чоловіки теж, виявляється, страждають. Пише про свою колегу. Детально. Як вона виглядає, як усміхається, як він уявляє… ну, всяке. Прямо розписує

Життя Алли останніми днями перевернулося догори дном. Вона вважала свій шлюб міцним і надійним,

Життєві історії 0

Досі до них, як приїдеш, у них і фіранки висять мамчині, і каструлі її на кухні, і білизна постільна нова, що мати берегла, Галя собі залишила, все в хід пішло. — Буду я ще витрачатися, не викидати ж нове, — бурчить Галя, — Еге, багатство залишила, ганчірки та каструлі, та будинок старий

Коли Наталка зібралася заміж за парубка з села, батьки її спершу намагалися відмовити. —

Життєві історії 0

— І взагалі, знаєш, Анатолію, я завжди ціную в людях доброту і людяність, незважаючи на успіхи і кар’єрний ріст. А ти, виявляється, молодець, не забуваєш коріння, це важливо. Та й я ось, бачиш, теж не чужий своїм стареньким, ходімо, відвідаємо їх разом, а то лежать тут, мабуть, синів чекають

Анатолій Іванович сидів на важливому засіданні у директора, коли йому раптом зателефонували з незнайомого