Життєві історії 0
— Я вам все прямо сказала- у мене є чоловік! І я його дуже люблю! Шукайте Вадиму дружину в іншому місці! — Даремно ти так! – Лариса Дмитрівна похитала головою. – За Вадимом як за кам’яною стіною будеш. Ти щастя своє втрачаєш
— Світлано, Привіт! – мене гукнув якийсь чоловічий голос. Я обернулася і від подиву
Життєві історії 0
Ех, молодість… Де вона тепер?… Віра Миколаївна зітхнула, увімкнула воду, холодну, палючу, вмилася. Кажуть, якщо в холоді себе утримувати, старість повільніше приходить, зморшок немає. Брешуть
Вірі Миколаївні все було вже важко – проклятий вік, щоб його! Встати вранці з
Життєві історії 0
– То в чому проблема? Придумай все і приготуй. – знизала плечима Ліда. – Ти знаєш краще за мене, чому саме твоя мама віддає перевагу
– Лідо, мама приїжджає! – схвильований Андрій забіжав заскочив на кухню. – Приїжджає і
Життєві історії 0
– Людо, ти уявляєш, скільки це коштує? У нас немає таких грошей! Та й мама не погодиться, я її знаю. Вона в нас горда, не хоче бути тягарем
Запах смажених котлет із цибулею огорнув собою всю квартиру. І проник навіть у спальню.
Життєві історії 0
– Віка, вибач, що говорю це, але Сергій тобі зраджує, – Лариса дивилася на подругу, чекаючи реакції. – Звідки ти знаєш? – спокійно запитала Віка
– Віка, вибач, що говорю це, але Сергій тобі зраджує, – Лариса дивилася на
Україна понад усе 0
– Сину, у тебе очі взагалі є? Вона ж ледве у двері заходить і до того ж із дитиною! Для чого вона тобі? – запитувала Ніна Віталіївна
Оксана готувалася до знайомства з батьками свого коханого Андрія. Познайомилися вони на дні народження
Життєві історії 0
– Це має бути розкішне весілля, – мрійливо розповідала Олена. – Все буде найкраще, бо я планую виходити заміж один раз у житті й хочу зробити цей день незабутнім
Тамара та Іван купили дочці квартиру та були дуже раді. Олена була їхньою єдиною
Життєві історії 0
Свою однокімнатну квартиру Оля залишила Вірі. І це вірно. У Віри хоч і є своя двокімнатна, але жити там зовсім неможливо: її Микола одружився, привів туди Світлану, а тепер у них вже двоє дітей
Дзвінок від матері пролунав посеред робочого дня: – Катю, доню, ви не могли б
Життєві історії 0
— Ти глянь на них! Ну як же славно, троюрідні, а як рідні братик і сестричка. Куди Ларисочка, туди й Антон, дай Боже, щоб і далі так було, — розчулювалася Ганна Дмитрівна. — Це дім наш усіх об’єднує, дивись — і правнуки тут же зустрічатимуться! — вторувала їй Віра Дмитрівна
Телефон здригнувся, Лариса побачила нове повідомлення, але навіть читати не стала. Знову від троюрідного
Життєві історії 0
— Та які ж тут послуги?! Це я винна тобі, як море річкам. Не було б мене вже на світі, якби не ти! — Ой, та не вигадуйте! Подумаєш! Зачекайте! Ми ще з вами встанемо й танцювати підемо! – Марина поправляла подушку Галині Петрівні. – Танго! Або самбу! Як у вашому улюбленому серіалі! Пошиємо вам купальник із камінчиками блискучими, і – ух
— Що, ось так запросто і залишила? Квартиру?! – Вероніка відібрала в подруги склянку

You cannot copy content of this page