Рідне Слово – Сторінка 155

Життєві історії 0

Нещодавно Яна просто не витримала. Вона якраз привезла мамі продукти, сиділа і вимірювала тій тиск, а то в мами «мушки в очах», а та завела пластинку про другу дитину, що вона шкодувала і Яна пошкодує. — Та не пошкодую я, мамо, – в серцях відповіла донька. – Не побажаю я нікому такої долі – літніх батьків на шиї

— Так вийшло, що в Яни та Миколи з батьків залишилися тільки мами. Батька

Життєві історії 0

— Ой, ляпнула я щось не так. Гаразд, ти краще наше варення спробуй. У місті ти такого точно не знайдеш! А ввечері цим самим варенням Олена намагалася пригостити Павла. — Прибери! Ніякі їхні частування я їсти не буду

— Здайте нам квартиру! Ми ж рідні люди! – просила Олену її троюрідна сестра

Життєві історії 0

— Я права була, що не дала вам виховувати дитину! – заявила свекруха. – Він усього лише в гості прийшов і то його насварили, а якби жив із вами? Перетворили б його на прислугу? Не піде він більше до вас. Хочеш бачити сина? Сам сюди приїжджай. Ось так мене взагалі відсторонили від пасинка

— Беріть і виховуйте! Зрештою, ви – батьки. А я всього лише бабуся. Так

Життєві історії 0

— Напої можна самим привезти, – телефонує мама Георгія майбутній невістці, – закуску частково теж. Домовся з рестораном, ми соління привеземо свої, салати різні, фрукти теж купимо. Але весілля треба. Кому сказати, що син вирішив нікого не покликати на таке свято – засоромляться ж родичі

— Подали заяву, весілля у нас призначене на середину листопада, – каже Ніна подрузі,

Життєві історії 0

До цієї події жінка готувалася ґрунтовно, і вибрала близьке до міста мальовниче село з невеликою кількістю мешканців – хотілося тиші та спокою, зближення з природою і свого саду з невеликим городиком для душі

Тетяна Андріївна раділа своїй покупці. Та що покупка, це була її мрія – придбати

Життєві історії 0

— Ти з глузду з’їхала? – Яків ледь не пальцем біля скроні покрутив, – У мене своя квартира, ремонт закінчую, а піду жити до тестя? Здуріти просто. Ну пішла мати, але хіба це твоя проблема? Батько дорослий, дієздатний, зрештою, є соціальні служби, спеціальні установи

— Ну, звісно, він на це не погодився, – відповідає подрузі Катя, – я

Життєві історії 0

— Дві доньки? А де Марія, цікаво? Це вона до тебе їздить сюди, у лікарню? Вона розмовляє з лікарями, передачки носить, купує ліки? Це напевно Марійка тебе зараз готова до себе забрати, щоб ти не мучилася? Ні, мамо, так не піде. Марія спокійнісінько поїхала до чоловіка, хоча й знала, в якому ти стані. Кому горщики, тому й квартира, мамо

— Ну як я зможу це виконати, – мало не плаче Маргарита Олександрівна. –

Без категорії 0

Вдома був безлад . — Ти що-небудь їв? – запитав він у Сашка. — Ні – Сашко потупив погляд. Йому було соромно за маму. — Ну підемо, подивимося. На кухні не було нічого їстівного, тільки недопита пляшка і кірка черствого хліба

Колись у Сашка були і мама, і тато. Кожні вихідні вони разом ходили до

Життєві історії 0

— Вірно. Грошей немає. І в Каті моєї грошей немає. Але вона чомусь так близько до серця все сприйняла, що тепер вимагає моєї участі. Точніше навіть не так, вона просить у мене в борг велику суму грошей, щоб поховати татуся як годиться з усіма почестями. Уявляєш?

Звістку про те, що її колишнього чоловіка не стало, Ксенія Олексіївна сприйняла з величезною

Життєві історії 0

— Ти дурепа чи що? У тебе черга вишикувалася? Хороший мужик, а труднощі з родичами у всіх бувають час від часу, – не зрозуміла такого кроку подруга, яка їх знайомила. – Так ти, Надю, засохнеш у вічних дівах. Або заведеш дитину у сороківник для себе. Або… кішки чекають уже, коли ти їх прихистиш

— Може якось би і склалося? – запитує Юлію Григорівну подруга, маючи на увазі