— Приходжу до неї, а вона знову зі сльозами на очах. Ні, я ж
Дорога, що монотонно тягнулася серед укритих снігом полів, лісів та перелісків, повз поодинокі понурі
— Я просто розуму не прикладу, що нам тепер робити! Біда ж ніколи не
У старому затишному дворі звичайної київської п’ятиповерхівки, де сусіди знають одне одного ще з
— Це що ти мені… знову якийсь подарунок привезла? Та навіщо? Кажу ж тобі,
Валя сиділа біля вікна на низенькому ослінчику, такому ж старому, як і сама ця
— У нього ж із моєю мамою завжди були цілком нормальні, навіть теплі стосунки,
— Валю, ти квас поставила? — Поставила, поставила. Ще звечора. — А де ж
— Ну а що ж ви хотіли, роки ж беруть своє. Давайте я вам
Кажуть у народі: «Син — до вінця, а донька — до кінця». Здавалося б,