— А це з чим салати? Майонез? Ще хтось готує олів’є і оселедець під шубою? Серйозно? Моя мама робить по-іншому. Ми що, у минуле століття потрапили? Я таке не їм, вже вибачте. — Тоді бери курочку, пригощайся м’ясним рулетом, пиріг. Усе домашнє, свіже. Он скільки всього. – Дбайливо запропонувала майбутня свекруха
— Ще хтось готує олів’є та оселедець під шубою? Серйозно? Ми що, в минуле
– Валі у спадок від двоюрідної бабусі дістався маленький будиночок у селі недалеко від міста. Спочатку дівчина хотіла його продати, але все якось покупців не знаходилося
Валі у спадок від двоюрідної бабусі дістався маленький будиночок у селі недалеко від міста.
Мені зараз 60 років, а чоловікові – 65 років… Нічого дивного, що я вийшла заміж у 55 років…
Минуло вже п’ять років, як ми зіграли весілля… Мені зараз 60 років, а чоловікові
— Давай шашлики влаштуємо! Справжні! Тільки от представ: ніч, живий вогонь, шампури з мʼясом з пилу з жару … — Та ти що! На дачі буде грязь по коліно, а то й вище… Плюсову температуру передають. — До чого тут дача? Зробимо шашлики просто тут
— Що будемо робити на Новий рік? – запитав Андрій у дружини за тиждень
— Ксюшо, це що таке? Ти що, викинула мамині солоні огірки? — Васю, ну звісно, – зітхнула Ксенія. – Вони давним-давно забродили… І м’які. Їх же їсти неможливо… — Ну нічого страшного. Викинула б ті, які зверху, решту можна було б помити і все. Нічого, ми з мамою їли здуті банки, і живі-здорові. А тут просто трохи постояли. Не можна ж так із продуктами, Ксюхо, вони грошей коштують
— Ксюшо, це що таке? Ти що, викинула мамині солоні огірки? — Васю, ну
— Анюто, може все-таки до нас? – не відступала Ірина. – Діти ялинку прикрашають, тато обіцяв свій фірмовий холодець… — Не можу, правда. Я вже пообіцяла. — А може, з цією твоєю Мариною до нас приїдете? Місця всім вистачить. — Ні-ні, там ціла компанія збирається, все вже сплановано… Ганна майже не брехала – компанія справді збиралася. Тільки не в якоїсь міфічної Марини, а в її колеги Світлани. І Ганну туди, звісно, ніхто не кликав. Та й з чого б? У магазині вона працювала всього чотири місяці, толком ні з ким не зблизилася
— Ганно, так ти до нас на Новий рік прийдеш? – сестра Ірина поправила
– Мій чоловік Федір збудував будинок, справжній палац, на два поверхи, з верандою, балконами і навіть двома входами. Я тоді дивувалась, навіщо різні входи, а він пояснив, що для синів – у нас їх двоє було
– Мій чоловік Федір збудував будинок, справжній палац, на два поверхи, з верандою, балконами
Їхній роман тривав уже 2 місяці, коли син із нареченою прийшли до мене на чай і повідомили новини. Вони збиралися побратися, і, виявляється, Ольга чекає дитину … від іншого чоловіка
Мій син закохався, і я була щаслива, поки не дізналася, що моя майбутня невістка
– Антоніну Петрівну я трохи знаю, але її позавчора відвезли до лікарні, «швидкою», я поверталася з роботи, коли її виносили на ношах з під’їзду
Ірина поспішала на роботу, вибігла з квартири і мало не спіткнулася через хлопчика. Він
Минулого року саме через симпатичні прихватки, куплені для мами чоловіка (своїй мамі набір рушників подарувала), сестра жорстко висміяла дружину брата. Прямо при матері, у момент дарування, коли ввечері 1-го січня вони зібралися всі у мами чоловіка. — Ой, ну я так і думала. Милі прихватки за 3 копійки, брате, тобі не соромно? Чи невістка з любов’ю вибирала? – розреготалася Ірина, увігнавши в фарбу і матір, і брата з його дружиною
— Найбільше прикро, що вона сама, як окрема одиниця, нічого з себе не представляє,

You cannot copy content of this page