— Вам Бог обов’язково допоможе! Бабуся каже, що він добрим помагає. А ви дуже добра!
— Дівчата, чули? До Андріївни, кажуть, онука привезли! — У неї є онук? Звідки?
— Тридцять років. Розлучена. Бездітна. Ось вона кинула око на Олексія Андрійовича, це точно. І хвостом вона перед ним крутила. Це я теж бачила на власні очі. Весь колектив бачив. Але потім… потім стало цікаво
— Я не хочу сваритись! Я хочу зрозуміти, що відбувається. У тебе інша? — Не вигадуй.
Мама працювала заради житла, у них із сином була кімната у гуртожитку, потім кімнату дозволили приватизувати — своє житло! Яке щастя!
Один син вигнав свою матір із дому. Розсердився і вигнав. Вона щось не так
— Я твоя мати, а не чужа людина, – обурилася Надія Іванівна. – Маю повне право знати, як ви тут живете. До речі, я б до твого чоловіка уважніше придивилася. От скажи, навіщо йому костюм супергероя? — Мамо, який жах, ти рилася в нашій спальні, так?! Ще й у речах Петра? – закричала Лера. – Усе ясно, розмовляти марно. Давай мені сюди ключі. Сподіваюся, ти не зробила собі дублікат. Бо охорона знову приїде, більше твої візити сюди безкарними не будуть
— Мамо, дивись, квіти треба полити кілька разів за нашу відсутність, – пояснювала Лера
— Злодійка! Украла в мене сина. А подивитися на малюка хотілося. Клавдія Семенівна зробила це потайки. Серце відгукнулося хворобливою заздрістю, коли вона спостерігала, як Поліна Андріївна няньчить її онука. — Була б у Іванка інша дружина, і я б любила хлопчика. Так ця, погань, позбавила мене і сина, і онука. І звичне почуття неприязні й ненависті розгоралося в душі з новою силою. Полюбити дитину Тетяни Клавдія Семенівна не могла – це було для неї за межею дозволеного
У будинку Клавдії Семенівни трагедія. Єдиний син Іван одружився з дівчиськом із сусіднього села.
За два роки, забравши сина, Таня поїхала кудись в інше місто, до бабусі чи тітки, Ганна Василівна так і не зрозуміла, бо і з батьками недолугого чоловіка Тетяна всі зв’язки обірвала. Так і не дізналися вони, як склалося життя Тетяни й онука надалі. А ось Гриша продовжив жити весело і безтурботно. Не маючи ні постійної роботи, ні постійної жінки, ні постійного житла. Час від часу з’являвся у батьків, відіспатися, від’їстися, перехопити грошей і пропадав знову. Зараз Григорію було сорок п’ять, а мав він не кращий вигляд, ніж ровесники Ганни Василівни. З’являвся Григорій у матері завжди стабільно в день пенсії
Важко зітхнувши, Ганна Василівна прибрала до холодильника запечену курку, що вже охолола. Там же
Про стару, яка живе на околиці міста і займається чаклунством, Марина знала давно. Підслухала якось розмову матері з приятелькою. Та, розповідала, що відьма і приворожити може, і допомогти розбагатіти, і багато всього. Мати тоді уважно слухала і кілька разів перепитала адресу, щоб записати, вони тоді ще жили в старій двокімнатній квартирі, і мати загорілася ідеєю розбагатіти. Марина, щоправда, не знала, чи їздила мати потім до тієї старої баби, але гарний спадок батько отримав якраз десь за півроку, після розмови
— Не буде тобі з ним щастя. Інший тобі по долі йде. – Баба
Дочка з онукою та зятем поїхали, як тільки закінчилася їхня відпустка. Забрали і найсвітлішу радість – онучку Маринку. Шестирічна дівчинка любила бабусю, і цього разу знову розлучалася зі сльозами
Ніна Єгорівна прокинулася пізно, майже о дев’ятій ранку від шуму дощу. Зазвичай вона піднімалася
— Так, — каже коханка. — Не бійтеся, торт не отруєний. Ми ж не суперниці, а сестри на нещастя. Я інтелігентна жінка, навіщо мені вас цькувати?
Сиджу я вдома. Дзвінок у двері. Відкриваю — стоїть жіночка. Ну жіночка звичайна, нічим
І пенсія в дідуся вийшла дуже пристойною за нашими мірками. І квартира гарна, велика. І він усе сидів на дивані і телевізор дивився
Один літній чоловік жив окремо. І діти дуже за нього турбувалися, приїжджали провідати, продукти

You cannot copy content of this page