Життєві історії 0
— Ну зрозумій ти, ну не хочу я ганьбитися і носити з собою твоє рагу або котлети в контейнерах, – лається чоловік. – Як дурень, чесно. — А інші теж дурні? Ті, хто обідає домашнім? — Я так зрозумів, що в нашій організації вони – відстій. Нормальні люди ходять у кафешку, туди й начальник ходить. І не тільки ми їмо там. Ну я ж маю себе якось показати на новому місці? Підвищення не отримаєш, якщо станеш вибиватися з лідерів
— Я днями, нарешті, закінчила светр старшій доньці перев’язувати. Малий став, я просто додала
Життєві історії 0
— А я цибулю варену не люблю. Я її пересмажую з морквою і тільки тоді в суп додаю. — У мене мама теж так робить. Смачно
— Відрізай, мамо, або я сама ножицями пройдуся, — донька ревіла, сидячи на табуретці. Хвилі пшеничного
Життєві історії 0
Чому яскрава й успішна дівчина звернула увагу на сина Тамари Олегівни – для свекрухи й зараз загадка. Спочатку була думка – «прикрити гріх», але перший онук зʼявився на світ лише за 5 років після весілля, коли Аліні було вже 30, та й живуть син із невісткою цілком дружно. Рідко бачаться, але дітей роблять регулярно
— А з третім вона вчинила так само, малюкові півроку, а мати на роботу
Життєві історії 0
— Будемо, сестро, одне одного з тобою підтримувати, – переконувала тітка матір Людмили. – Разом і легше, і веселіше. А у свою однокімнатну я квартирантів пущу. Ех, шкода, звісно, непросто вона мені дісталася, ремонт мені там пошкодять, що й казати, але… Зате в нас із тобою тепер будуть всі грошики до гурту, а це легше. А з орендних грошей ми будемо себе балувати, заживемо! Ну чого ти тут одна киснеш
— Я вже маму вилаяла за це, але тепер їй, бачиш, просто незручно відмотати
Життєві історії 0
Ну, вже ні. Цього разу я готовий піти на все, щоб вона вийшла за мене… — Тоді давай так. Роби, як я тобі скажу. Допомагай по господарству, ненав’язливо. І не показуй особливо своїх почуттів. Навпаки, холодніше. А там – за обстановкою… – вчила бабуся. — Ох, ви й психолог, Олено Петрівно! – засміявся Костя, – а це точно спрацює? — Ого, ще й як! І потім: я їй шепну за тебе слівце. Алла й прислухається
Алла переживала не найкращі часи. Вона розлучилася з чоловіком, і знову переїхала до себе
Життєві історії 0
— Діду, ми тут подумали, може, ти складеш заповіт? Ми не про гроші, не зрозумій неправильно. Просто, щоб було все по справедливості… — За якою ще справедливістю? – дід підняв голову від газети і втупився на нас так, що я мало не передумала. – Я ще, внуки мої любі, поживу, і досить мене передчасно в землю класти! Заповіт – це як собі вирок підписати, все кінець. А я вам скажу: ніякого заповіту я залишати не хочу
Ми з братом давно знали, що наш дід – міцний горішок. У свої дев’яносто
Життєві історії 0
— Ти вийдеш за мене? — Ти одружений, – відповіла Жанна, знімаючи каблучку. — Уже ні. Я купив її на другий же день нашого знайомства. Не хотів дарувати, поки одружений. Я розлучився. — Я не впевнена, що… Мені п’ятдесят пʼять… — Ну і що? Хіба не буває кохання в п’ятдесят? Ще й як буває. Я ось люблю тебе. У молодості любиш тілом, дах зносить від пристрасті. А вже як за п’ятдесят, то любиш по-іншому. Я люблю тебе серцем і душею
Жанна переодяглася в білий халат, сіла за стіл і відкинулася на спинку стільця. Вона
Життєві історії 0
Живу з мамою, їй 79 років, нічого не хоче робити вже 7 років, вдає, що нічого не розуміє, зате, коли їй треба, вона все розуміє, дістає на повну, з примхами, претензіями, прискіпуваннями
Будинок престарілих — звучить страшно, але іноді просто немає іншого виходу. Я живу з мамою, їй
Життєві історії 0
Свекруха набридає сину зі своєю любов’ю. Я розумію, що ростила його одна, все для нього, але зараз йому вже 31 рік
Свекруха набридає сину зі своєю любов’ю. Я розумію, що ростила його одна, все для
Життєві історії 0
— Зараз поїду до батьків, дорогою завезу тебе додому і поговорю з твоїми батьками, поки що по-хорошому. — Вони не зрозуміють, — дівчина насупилася, додому її не хотілося
Зайшов у свою двокімнатну квартиру. Добре, хоч квартира придбана до одруження, і дітей не

You cannot copy content of this page