Життєві історії 0
– Тетяно, я тут прийшов. Будинок ніби разом будували, спільний він, наш, а живеш ти в ньому одна, як королева, а ми в кімнатці тулимося. – Що, на квартиру попроситися хочете? Так не гарно буде, якщо ми всі втрьох тут житимемо
Федю, Федю? А що у тебе на роботі? Все гаразд? – Нормально. Як завжди. – Федю,
Життєві історії 0
– Коли, кажеш, нам до твоїх батьків їхати? – запитала Орися перед сном. – У середу? – Так, а що таке? – А о котрій годині? – запитала вона, перш ніж відповісти на запитання чоловіка
– Олеже, мені тут твоя мама дзвонила, каже до тебе вдень додзвонитися не могла! – сказала
Життєві історії 0
– Не пригадаю… Загалом, гаразд, порада слушна. Але де мені знайти таку доглядальницю, щоб не втекла і мене не турбувала? – Давай так, ти готуй чоловіка до переїзду, а я пошукаю відповідний варіант
– Боже, ну за що мені все це? – Рита театрально зітхнула, а її подруга, зробивши
Життєві історії 0
Мурці ви лежанку купили дорогу хутряну, а в бабусі капці старі. — Так вона ж сама і сказала, що не треба їй, вона і в цих буде доживати, вони її улюблені, – згадала Поліна, – я і панчохи їй купила, які вона завжди носити звикла, бабусі нашій вже дев’яносто один рік, Іване, ти забув? — Ага, звичайно буде доживати, це вона так сказала від образи. І нічого я не забув, що їй багато років. Їй тому і новенького всього хочеться, і їжі всілякої спробувати, яку вона не їла ніколи, а ви нічого не розумієте в житті! – похмуро буркнув Іван
Марія Миколаївна сиділа у своїй кімнаті з зачиненими дверима, і намагалася не заважати молоді.
Життєві історії 0
— То в чому справа, Таню? Я зараз батька покличу, нехай він сам з тобою розмовляє, – мамин голос став суворішим, вона звикла, що донька слухається, а тут раптом Таня таке каже. — Не треба тата, мамо, просто так вийшло… Мамо, ти тільки не дивуйся, я заміж вийшла і ще я чекаю дитину, тому я не приїду, так татові й скажи. — Як заміж? Як це дитину чекаєш, та ти що, донечко? – ахнула Ніна Михайлівна, – Ось так, нічого не сказавши нікому, заміж вийшла
— Диплом отримала? Коли приїдеш, батько тебе вже чекає не дочекається. Місце для тебе
Життєві історії 0
Хто сказав, що почуття з часом остигають? Це у ваших книжках учених написано? Не вірте, нічого не остигає. Усе так само душа птахою тріпоче від рідного й улюбленого голосу. Це ж не жарт усе життя разом, шістдесят років, що вже казати. Так зрослися одне з одним, так сплелися, зчепилися, що й хвилиночки одне без одного прожити не можуть
Старий йшов у вічність. Баба знала про це, відчувала кожною частинкою своєї прикипілої до
Життєві історії 0
У юні роки, як кожна дівчина, я чекала принца, який рано чи пізно з’явиться в моєму житті. І він з’явився – рано, коли мені не було ще й вісімнадцяти. А було все так. Як і всі молоді дівчата, я вірила в ворожіння. І під Новий 1974 рік вирішила загадати бажання і поворожити. Мені ще з раннього дитинства запам’яталося, як одна бабуся розповідала дівчатам різні варіанти ворожіння на судженого
Життя таке швидкоплинне – я й не помітила, як розміняла сьомий десяток. А в
Життєві історії 0
— Як незнайомі? Я вже рік на тебе подивитися в кулінарію ходжу. І яка ж ти жінка справна, соковита, молода й красива, Надю! Я милуватися ходив, як ти працюєш, і не міг намилуватися. Кожному в тебе слово добре є, нікого не образила, не обдурила, а старим людям інший раз і трохи більше давала, я помітив. Мені здається, що я вже давно тебе знаю, та й ти мене теж. — Добре, Толю, давай зайдемо, а то я й справді замерзла і вся промокла, – погодилася Надя. Вони піднялися до нього у квартиру
— Дивись, знову твій прийшов, у чергу встав, а сам так і шукає тебе
Життєві історії 0
Мама пішла, і пішли разом з нею недороблені справи, її бажання і мрії, відкладені в довгий ящик. Пішли непобачені мамою місця, непрочитані книжки, непосаджені в невеликому городі за будинком овочі та квіти. Мама хотіла біле кошеня. Усе відкладали й відкладали… Ганна тепер і думати не могла про те, щоб завести кошеня. Здавалося, буде воно їй нагадувати про маму. Пішла і можливість сказати мамі те, що все ніколи або ніколи було сказати – слова про те, як вона її любить
— Світлано, здрастуй, – старечий голос у слухавці, – Я дізналася – “Нюта”. —
Життєві історії 0
– Ви продали моє дзеркало… – Павло почав нервувати, – Дзеркало, якому було двісті років… Ви що?.. Ви з глузду з’їхали, так?
Коли Павло повернувся з довгого відрядження додому, його зустріли величезні зміни. – Отакої… – увійшовши до

You cannot copy content of this page